Як проходять політичні баталії у Підгородньому та кого призначили у нову команду ДніпроОВА (Відео)
У Підгородньому вже третій рік вирують неабиякі політичні пристрасті. Начальник Дніпропетровської ОВА формує свою команду, з якою вирішуватиме завдання, що поставатимуть перед ним. А тим часом в Абу-Дабі другий раунд тристоронніх перемовин між Україною, США та Росією, анонсований на 1 та 2 лютого, не відбувся. Як пізніше з’ясувалося, сторони за взаємною згодою вирішили перенести зустріч.
Про це у аналітичній програмі “Логіка подій” на Телеканалі D1.
Другий раунд тристоронніх перемовин в Абу-Дабі між Україною, США та Росією, анонсований на 1 та 2 лютого, не відбувся. Як пізніше з’ясувалося, сторони за взаємною згодою вирішили перенести зустріч на декілька днів пізніше, про що публічно повідомив Президент України Володимир Зеленський.
Як бачимо зараз, як і під час першого раунду переговорів в Об’єднаних Арабських Еміратах, Президент України наполягає, що питання деескалації напряму залежить від позиції Сполучених Штатів. І наприкінці січня всі мали змогу пересвідчитися в цьому, коли саме Сполучені Штати раптово продемонстрували, що здатні — принаймні тимчасово — впливати на поведінку Кремля. Йдеться про оголошене Президентом США Дональдом Трампом так зване «енергетичне перемир’я» терміном на один тиждень. Заява пролунала несподівано і, що показово, без публічного підтвердження з боку ані України, ані Росії. Уже це породило серйозні сумніви щодо того, чи було перемир’я справді узгоджене в класичному переговорному сенсі, чи радше стало політичним ультиматумом, оформленим у м’яку форму.
Факти свідчать на користь другого варіанту. Більшість ознак указує на те, що Дональд Трамп просто поставив усіх перед фактом — і союзників, і опонентів. При цьому особливо показовою була реакція Кремля. Володимир Путін не наважився публічно заперечити американському президенту, чим, до речі, спровокував хвилю різкого обурення всередині так званої зет-спільноти — радикальних російських прибічників війни, для яких будь-яка пауза виглядає як прояв слабкості.
Формально Москва погодилася на паузу, але фактично звела її до мінімуму. Тиждень «енергетичне перемир’я» не протрималося: вже за кілька днів Росія повернулася до звичної практики ударів. Втім, не можна ігнорувати інший важливий момент: упродовж кількох діб, зокрема 1 лютого — у день, коли в Україну повернулися сильні морози, — російські війська справді не завдавали ударів по об’єктах української енергетичної інфраструктури. Для енергосистеми та цивільного населення це мало не символічне, а цілком практичне значення. Разом із цим у той самий період відбувся й обмін тілами загиблих між Україною та Росією. Під час другого раунду, який завершився цими днями, обмінялися ще й полоненими. Поки що це — чи не єдині відчутні, матеріалізовані результати переговорів в Абу-Дабі. Вони не змінюють хід війни стратегічно, але демонструють принципову річ: навіть мінімальна деескалація стала можливою не завдяки добрій волі Кремля, а внаслідок зовнішнього тиску, зокрема — з боку США. Після завершення цієї короткої паузи Росія, як і слід було очікувати, спробувала «відігратися». Масовані удари минулого тижня стали своєрідною компенсацією за вимушене стримування. Але сам факт залишається незаперечним: до тимчасового зниження інтенсивності атак призвела саме позиція Сполучених Штатів, а не логіка переговорного процесу як такого.
У цьому контексті стає зрозумілою наполегливість Володимира Зеленського, який продовжує закликати Вашингтон до більш твердої, навіть жорсткішої лінії щодо Москви. Українська логіка проста: якщо короткий і, ймовірно, неузгоджений сигнал із Білого дому здатен зупинити удари бодай на кілька днів, то системний і послідовний тиск потенційно може принести значно серйозніші результати.
Від питань геополітичних перейдемо до суто внутрішньополітичних. Можна навіть сказати – місцевих. З Абу-Дабі перенесемося на Дніпропетровщину, у Підгороднє, де вже третій рік вирують неабиякі політичні пристрасті. А розпочалося все з того, що ще у вересні 2023 року місцеві депутати відправили у відставку міського голову Андрія Горба та близького до нього секретаря міськради Романа Кучму, замість якого обрали Віталія Моргуна. Пан Моргун, посівши крісло секретаря міськради, автоматично став і виконуючим обов’язки мера. Але у 2024 році Андрій Горб через суд поновився на своїй посаді. Втім, мерствував він недовго – вже у жовтні депутати вдруге звільнили його із займаної посади. Та 17 червня минулого року Андрій Іванович знову через суд поновився на посаді міського голови Підгороднього. Більше того – суд постановив виплатити пану Горбу майже один мільйон чотириста тисяч гривень недоотриманої зарплатні за час вимушеного відсторонення від виконання своїх обов’язків. Однак для того, щоб отримати цю суму, мер повинен був провести відповідну сесію, яка б проголосувала за виділення цих коштів із міського бюджету. Депутати тривалий час робити цього не хотіли і на сесії не з’являлися. Андрій Горб декілька разів намагався скликати позачергову сесію, але його опоненти наполягали саме на скликанні чергової, заявляючи, що згідно Закону України про місцеве самоврядування тільки на черговій сесії можна обрати секретаря міськради. Секретаря, який у разі третього усунення Андрія Горба з мерского крісла зайняв би його місце. Андрій Іванович цій вимозі деякий час пручався, та на якомусь етапі, несподівано для своїх опонентів, погодився з їх вимогою. Як незабаром з’ясувалося, у нього був заздалегідь заготовлений козир – а саме – рішення Дніпропетровської обласної організації партії «Громадська сила» про відкликання трьох депутатів міськради Підгороднього, які обиралися від цієї партії:
Подробиці дивиться у відео:
Раніше Телеканал D1 розповідав, що відбувається з опаленням у Дніпрі: без тепла, без світла, але з платіжками.