Від театру до кінематографа: ювілейна “Золота Дзиґа” поєднала покоління українських митців (Фото)

Церемонія вручення Національної кінопремії “Золота Дзиґа” – це головна подія року для українського кіно – час підбити підсумки минулого кіносезону, відзначити найкращих і окреслити вектори подальшого розвитку. 25 липня у Києві золоті статуетки “відмінникам” національного кінематографу вручали вдесяте. Провідною темою цьогорічного українського “Оскара” стала спадкоємність поколінь. Церемонію №1 для українського кіно вдалося провести завдяки підтримці меценатів.

Про це розповідає Телеканал D1.

Престиж українського кіно

У цьогорічному конкурсі взяло участь 65 кінокартин, що змагалися у 21-й номінації. Розмаїття списку представлених робіт є зайвим підтвердженням – українське кіно розвивається, незважаючи на складні часи, – наголошує співзасновниця та виконавча директорка Української Кіноакадемії Анна Мачух:

“Прогнозували, що з початком повномасштабної війни українського кіно не буде. Але воно є, воно вижило та видозмінилось. Цьогоріч у нас був дуже сильний конкурс, дуже різнопланові фільми: і військові драми, і комедії, і щось на кшталт поетичного кіно”.

У нині далекому 2017 році Анна Мачух була однією з авторів сміливої ініціативи започаткування національної кінопремії. “Золота Дзиґа” стала прямим аналогом американського “Оскара”, британської BAFTA та французького “Сезара”, – Україна вперше на весь голос заявила про себе як про ще одну кінематографічну державу. Як і у випадку з іншими національними кінопреміями, нагороди найкращим присуджує сама професійна спільнота шляхом прямого голосування, що робить “Золоту Дзиґу” найбільш об’єктивною та престижною відзнакою українського кіно.

Разом з тим, український “Оскар” цього року міг і не відбутися, як і у попередні роки – у зв’язку з воєнним станом, загрозою обстрілів і відсутністю державного фінансування. У 2022 році церемонія була скасована, а у 2023-му проводилась онлайн. Проте останні два роки “Золота Дзиґа” отримала надійних партнерів – Міжнародний Благодійний Фонд Олександра Петровського “Солідарність” і Родину Петровських – меценатів, що відомі багаторічною та системною підтримкою українських гуманітарних ініціатив.

“Кіно – це те, що нас надихає та навчає кращому. Ми вважаємо, що сьогодні як ніколи важливо підтримувати нашу культуру”, – зазначила представниця Родини Петровських Анжеліка Петровська.

“Світова спільнота повинна бачити роботи наших режисерів, які сьогодні знімають дуже якісне кіно. Нагородження найкращих – це дуже важливо і для режисерів, і для молодих акторів, і для сценаристів, і для всіх творчих робітників, які працюють за кадром”, – додає віцепрезидентка МБФ “Солідарність” Яна Іванілова.

Повернення до витоків

Десята ювілейна церемонія вручення “Золотої Дзиґи” стала особливою з декількох причин. Головним тріумфатором, що здобув нагороди одразу у десятьох номінаціях, став художній фільм “Ти – космос” режисера Павла Острікова, знятий у поки що нетиповому для вітчизняного кінематографу жанрі наукової фантастики. Сюжет стрічки переносить у майбутнє, як і інноваційні спеціальні ефекти (також відзначені українськими кіноакадеміками) відкривають нові перспективи розвитку українського кіно. Водночас, символічно український “Оскар” нагадав про витоки кінематографу, який, як відомо, як різновид мистецтва запозичив свої основні прийоми у театру. Тож невипадково серед почесних гостей церемонії була видатна українська театральна діячка Оксана Петровська – заслужена артистка України, директорка – художня керівниця Дніпровського національного академічного українського музично-драматичного театру імені Тараса Шевченка.

Дніпровський театр має понад 100-річну історію, будучи спадкоємцем першого державного театру Українського Гетьманату, заснованого у 1918 році указом гетьмана Павла Скоропадського. Майстри із Дніпра взяли участь у розробці сценарію урочистої церемонії. Зокрема, у перерві між врученням нагород глядачам представили пронизливу театральну мініатюру у виконанні самої Оксана Петровської, партнеркою якої на сцені стала її онука Александра. Головною темою вистави стала спадкоємність поколінь: через портрети відомих акторок показали ретроспективу українського кіно – від Віри Холодної до Ади Роговцевої, – а у кульмінації заслужена артистка України Оксана Петровська метафорично передала спадок акторства власній онуці. 15-річна Александра трималась на сцені впевнено – журналістам вона розповіла, що театр став її пристрастю, починаючи із шестирічного віку. Її старша сестра Анжеліка, тим часом, виконала головну роль у короткометражному фільмі у жанрі sci-fi “Ідеальний друг” режисера Сергія Альошечкіна, що був представлений серед конкурсантів цьогорічної “Золотої Дзиґи”.

“Наша родина любить мистецтво, і мої внуки – і Александра, і Анжеліка, і Богдана, яка пише тексти і співає пісні, – ми всі пішли по такій мистецькій стезі. Я пишаюсь своїми внуками і думаю, що у них буде більше глядача, більше слави, ніж у мене. А слава для мене – це не про гроші, а коли аплодує глядач”, – поділилась Оксана Петровська.

Театральна акторка вручила “Золоту Дзиґу” за найкращу жіночу роль Марині Кошкіній (“Війна очима тварин”), що можна сприймати як ще одне символічне передавання спадкоємності.

“Наша кіноіндустрія починалась з театру. Всі наші великі артисти кіно працювали у театрі. Сьогодні українська кіноіндустрія розвивається дуже швидко і виходить на міжнародні платформи”, – наголосила Оксана Петровська.

Передаючи естафету

Серед інших запрошених гостей був режисер Тарас Томенко – тріумфатор минулорічної “Золотої Дзиґи” із художнім фільмом “Будинок “Слово”. Нескінчений роман”. Історична драма про Розстріляне Відродження – ціле покоління українських письменників, зібраних під дахом одного будинку у Харкові – здобула шість нагород українського “Оскара” у 2025 році та встигла стати сучасною українською кінокласикою. Цей фільм, знятий за підтримки Міжнародного Благодійного Фонду “Солідарність”, неодноразово згадували гості цьогорічної “Золотої Дзиґи”. Участь Тараса Томенка у врученні нагород також стала символічною передачею естафети. Наразі ж режисер працює над новою стрічкою – документальною про загиблого за Україну грузинського добровольця Каху Тілідзе під назвою “Цвіт чорнобривців”.

Своєю чергою, віцепрезидентка МБФ “Солідарність” Яна Іванілова вручала “Золоту Дзиґу” у номінації “Найкращий анімаційний фільм”. Переможцем став твір “Моя бабуся – парашутистка” режисерки Поліни Піддубної – поетична рефлексія над темами ідентичності, війни та також спадку поколінь.

“Я належу до покоління, яке виросло на “Капітошці” та інших українських мультфільмах. Тоді анімація здавалася чимось легким, веселим і безтурботним. Сьогодні українська анімація залишається такою ж талановитою, але вона ще й навчилася говорити про найскладніше: про пам’ять, втрату та надію”, – поділилась своїми враженнями від стрічки-переможниці Яна Іванілова.

У підсумку, десята “Золота Дзиґа” поставила крапку в українському кіносезоні 2025 – 2026 років, але водночас стала і відправною точкою нового. Уже наприкінці серпня українська кіноспільнота знову збереться на Одеському міжнародному кінофестивалі, який традиційно відкриває осінній фестивальний і прокатний сезон. Нові прем’єри, нові імена й нові історії вже чекають на свого глядача. І якщо цьогорічний український “Оскар” свідчить про високий рівень українського кінематографу, то наступний має всі шанси підтвердити: попри війну наше кіно продовжує розвиватися.

Раніше Телеканал D1 розповідав, як пройшов перший турнір ARENA Championship у Києві: дебют Беленюка та яскраві поєдинки.