У Києві розгорнули прапор-присвяту полеглому Герою з Дніпропетровщини, який пройшов Іловайськ (Фото)

У Києві розгорнули прапор, присвячений полеглому Герою з Нікополя на Дніпропетровщині на позивний “Тридцятий”. Військовий вийшов з “Іловайського котла” живим у 2014 році. 

Про це повідомив благочинний ПЦУ Нікополя та району, капелан Меркурій Скороход, передає Телеканал D1.

Руслан “Тридцятий” Гурін народився у Дніпрі у 1973 році (тоді – Дніпропетровську). Згодом переїхав до Нікополя. Захоплювався спортом і навіть отримав статус кандидата у майстри спорту.

У Нікопольській військовій частині проходив службу за спеціальністю “зв’язківець”, командував ротою. Але звільнився і пішов у цивільну професію – на посаду керівника інтернет-провайдера.

Однак війна, що прийшла на Донеччину та Луганщину, змусила його згадати, як воно – служити.

Руслан Гурін пішов проти російських окупантів добровольцем у складі підрозділу розвідки 37-го окремого мотопіхотного батальйону “Запоріжжя”.

“Командував ВОПом на східній околиці м. Іловайська, протрималися 21 день. 24 серпня 2014 року, його розвідгрупа полонила 10 російських десантників, які “заблукали” біля селища Дзеркального — група вирушила на розвідку та підстрелила з “РПГ-18 “Муха” російську БМД з десантниками”, – розповів капелан.

“Тридцятому” вдалося вийти з Іловайська живим. Його нагородили почесним нагрудним знаком “Іловайськ-2014”.

“Поблизу м. Амвросіївки захопив та віддав під військовий суд двох “данскіх казачков”, що напилися та ґвалтували місцевих жінок. Під час однієї з розвідок взяли в полон терориста в його в хаті під час застілля, коли той святкував свій день народження. Коли проросійський корегувальник побачив, що його везуть на українські позиції, у зрадника сталося самовільне випорожнення”, –  пригадує Меркурій Скороход.

Якось Руслану довелося з кілометр нести на собі пораненого військового після бою на блокпості проросійських бойовиків.

Знявся в головній ролі у документальному фільмі “Без права на славу”.

З початком повномасштабного вторгнення у 2022 році не зволікав і повернувся у бойову частину 37 ОМПБ.

Останній бій прийняв 6 березня 2022 року поблизу села Красна Поляна, що на Донеччині. Указом Президента України нагороджений орденом “За мужність” II ступеня (посмертно).

Поховали Руслана також на Донеччині, яку нині окуповано ворогом. Аби увічнити пам’ять Героя, у Нікополі назвали вулицю на його честь (раніше – Тургєнєва).

А днями на Майдані Незалежності у Києві встановили державний прапор України зі світлиною військового. Цьому посприяли його побратими.

Вічна слава, пам’ять і шана!