Психічне здоров’я під час війни: коли настає час просити про допомогу – психіатр Павло Довганинець на D1 (Відео)
Повномасштабна війна стала для українців не лише випробуванням фізичної витривалості, але й серйозним викликом для психічного здоров’я кожного із нас з вами. Майже 5 років життя в умовах постійної небезпеки, повітряних тривог, втрат, вимушених переїздів, невизначеності, звичайно, що у будь-якому разі залишають свій слід на кожному. Ми протягом цього часу вчимося жити у новій реальності. Але чи означає це, що насправді ми адаптуємося до стресу або лише поступово звикаємо не помічати якісь проблеми і власне психологічне виснаження?
Про це у марафоні “Простір Свободи” на Телеканалі D1 розповідає Павло Довганинець – дитячий та дорослий психіатр.
Як ця війна, яка триває вже не перший рік, змінює психіку дорослих і, до речі, дітей, що є дуже актуальним. Де проходить межа між звичайною втомою і станом, який уже потребує допомоги фахівця. Чому ми стаємо більш дратівливими, іноді байдужими до чужого болю? І чи не втрачаємо поступово здатність співпереживати іншим?
І найголовніше, дуже важливе питання, як підтримати дітей, які фактично дорослішають під звуки сирен, під звуки вибухів, як в цій ситуації знайти правильні слова для військових та ветеранів, які повертаються із фронту. А також будемо говорити про страх перед психіатрією, небезпеку самолікування, про що завжди наголошують професіонали, надмірне споживання новин та способи зберегти психологічну стійкість у реальності, яка дуже часто не дає можливості повноцінно відпочити від стресу.
Про психічне здоров’я українців, про покоління дітей, чиє дитинство проходить в умовах війни, до якої вони адаптуються. Про колективне виснаження і важливість своєчасної професійної допомоги.
«Стрес і сама концепція стресу є достатньо насправді з точки зору психіки хорошим явищем, тому що стрес дає для нас додатковий стимул для того, щоб адаптуватись до нових реалій. Наприклад, для нашого організму може бути стресом переведення годинників. Я відчуваю дискомфорт, але з часом адаптуюсь. Але коли той стрес стає хронічний, постійний, в нас немає ніби передишку перед тим стресом, тоді ми говоримо вже про дистрес. Дистрес – це таке поняття, коли наш організм не здатен адаптуватися до того, що відбувається навколо. Внаслідок чого можуть формуватися різні психічні і психологічні стани. Відповідно, в середньому це десь пів року треба, щоб могли дорости до якогось діагнозу в психіатрії. Саме тривалість стресових моментів, вона якраз безпосередньо і впливає на погіршення психічного стану і психічного здоров’я. Якщо ми беремо той самий перевід годинників – це такий одноразовий, недовгий процес, раз на пів року. Власне кажучи, він пройшов і ми потім до цього звикаємо. А в ситуації, коли ми постійно, щодня живемо в цьому стресовому стані через бойові дії, відповідно це буде робити наш психічний стан все гірше і гірше. Взагалі ми можемо розділити це на два фактори: сила подразника і особливості нервової системи. Сила подразника може залежати від обставин. Вона буде для кожного типу нервової системи відчуватися по-різному. Так, наприклад, той подразник, який для нас може здаватися смішним – якісь проблеми в навчанні в школі, запізнення на урок чи ще щось, для дитини може мати дійсно серйозні наслідки і серйозні переживання, тому що психіка дитини, традиційно, як вважається, менш адаптована до тих подій, в яких ми живемо наразі. Але тим не менш варто пам’ятати, що уже п’ятий рік війни і у нас діти, які народилися під вибухи, частина з них вже пішла в школу. Відповідно, ми стикаємося з тим фактором, що ці діти не знають, як може бути по-іншому. Тому вони будуть, навпаки, більш стійкі за нас, бо для них це варіант норми. Вони іншого життя не бачили і не знають. Але це не є добре. Тому я бачу в практиці такі соматизовані, тілесні прояви дуже часто в дітей – болі в животі, головні болі, якісь проблеми зі здоров’ям, з ними батьки ходять до лікарів, до сімейних, до терапевтів, але ті не можуть знайти причину. І дуже часто вона саме в тому, що дитина настільки звикла до відчування стресу, що здається – це норма для неї», – каже психіатр Павло Довганинець.
Раніше на Телеканалі D1 Валентин Гайдай розповідав, чи закінчиться війна з росією у 2027 році: “На жаль, немає сильного оптимізму. Є реалізм”.