ДнепрОбщество

Яна Осипова: «Так сумно, так боляче дивитися на людей, у яких немає сенсу в житті. У них немає майбутнього»

В ефірі програми «Час блогера» на D1 інстаблогер Яна Осипова поділилася своєю історію, починаючи з 2014 року, адже вона була вимушена покидати Донецьк, а зараз — покинула Київ.

Про свій блог.

У своєму блозі я розповідаю як все відбувалося, починаючи з 2014 року. Нещодавно на нього була атака російських ботів. Три тижні мене не було в інстаграмі, та завдячуючи одній гарній людині, сторінку вдалося відновити.

Про 2014 рік.

Спочатку почалося бомбардування Славянська. Ми на той момент не уявляли, що скоро все це буде і в Донецьку. Всі удари були добре чутні, ми як раз в той момент перебували на дачі, буквально у 25 кілометрах від обстрілів. Ставало небезпечно. Та самим піком того, чому ми поїхали з Донецька, став момент, коли ми поїхали з дачі в місто, залишивши в селищі маму з дочкою, і там трапився обстріл. І коли я добу не могла дозвонитися своїй мамі, яка сиділа у підвалі, я зрозуміла, що треба виїжджати. Через блок-пости вже не пускали, тому ми поїхали потягом в Київ. У мене залишилися родичі в Донецьку. Я приїжджала туди за ці роки кілька разів і бачила, що там відбувається. Раніше це був розвинений регіон. А зараз все там відкинулося на 35 років назад.

Про Київ.

Коли ми тільки переїхали, нам було не легко. Нам не вірили, що ми були проти всього того, що відбувалися на Донбасі. Довелося починати все з початку, займатися агентством по проведенню свят, займалася блогом, ділилася лайфхаками. Таким чином за ці 8 років вдалося вийти на той рівень, що був до Донецька. А зараз знов слід починати все з початку.

Про сьогодення Донбасу.

Там немає води. Зараз в Донецьку дві години на день дають воду. Але люди до цього немов звикли. У них настільки відчай… Там не живеш, там виживаєш.. І так сумно, так боляче дивитися на людей, у яких немає сенсу в житті. У них немає майбутнього. Я зараз мінімізувала спілкування з ними, бо за вісім років вони стали просто зомбовані російськими змі.

Про переїзд до Румунії.

Нас запросив друг, зателефонував, сказав, що є і житло, і буде все гаразд зі школою та садочком. До речі, в кожному місті є чат для переселенців з України. Там можна знайти всю необхідну інформацію. Я за допомогою нього знайшла прекрасну школу та садочок для дітей. Тут є волонтерський центр, ми часто туди заїжджаємо. І я продовжую вести блог, на своєму прикладі розповідаючи, як виїхати з гарячих точок, де знайти необхідну допомогу.

Повну версію програми дивіться тут.



Back to top button