Як виглядав Дніпро на початку ХХ століття (Фото)
Трішки більше 100 років тому Дніпро, який на той час ще був Катеринославом, виглядав зовсім інакше, ніж сучасне місто. Мабуть, якщо б ви якимось дивом потрапили до нього, то не впізнали би, заблукавши серед незнайомих кварталів та будинків.
Як виглядало наше місто на початку 20 століття з’ясовували журналісти Телеканалу D1.
Амурський міст побудований у 1884 році і досі залишається важливим транспортним сполученням між лівим і правим берегами Дніпра. Автором його проєкту був інженер Микол Кучеренко. Звели міст за кошти місцевих підприємців. Він має довжину 1263 метри і був одним із найдовших мостів у тодішній російській імперії.
У другій половині XIX століття на ділянці території від Проспекту до вулиці Тихої (Мечникова) знаходилася садиба князя Олександра Кудашева. Після його смерті в 1887 садибу було розділено і продано частинами. На одній із них було збудовано двоповерхову цегляну будівлю з мансардою та вежею зі шпилем. Новобудова стала домівкою професора Айнгорна. На цокольному та першому поверхах розташовувалися майстерні, магазини та склади. Другий поверх повністю займав готель «Пальміра». На той час це був першокласний готель із розкішно обставленими номерами у самому центрі міста, відносно неподалік вокзалу.
Сучасна вул. Шевченка на перехресті з вул. Січових Стрільців
Триповерхова будівля з лівої сторони вулиці, з написом нагорі «Аптека», збудована у 1902 році і належала одному з кращих катеринославських фармацевтів та аптекарів кінця ХІХ – початку ХХ ст., Костянтину Стефановичу. В радянський час колишня аптека Стефановича стає аптекою №5.
Справа вулицю прикрашає двоповерховий особняк, зведений у 1890-х рр., що належав катеринославському підприємцю, власнику цегельного заводу Фердинанду Андерегу.
За радянських часів будівля віддана під шкірно-венерологічний диспансер, де він розміщувався до 2010-х рр. У 2016 р. особняк передали церкві на честь ікони Божої Матері «Несподівана радість».
На розі Катерининського проспекту та Кудашевської вулиці, 1912 рік. Сучасне перехрестя проспекту Д. Яворницького і вул. Барикадної.
На плані міста Катеринослава за 1885 рік вулиця Барикадна позначена назвою Підгорна (Подгорная). Назва вулиці сьогодні пояснюється і як вулиця під горою, і як вулиця під містом (городом). Точний час появи назви невідомий. Юридично назву закріплено у 1860-х роках.
У 1890 році спеціальним рішенням міської думи вулиця була перейменована на Кудашівську в пам’ять князя Олександра Федоровича Кудашева, бо він заповів місту 90 000 руб. на будівництво нового корпусу Реального училища.
Роза Проспекту та вулиці Садової.
Вулиця Садова (нині вулиця Лазаря Глоби) була східною частиною саду, посадженого відставним осавулом Війська Запорозького Лазарем Глобою у другій половині ХVІІІ століття. Забудова вулиці почалася наприкінці XVIII століття і спочатку охоплювала тільки східну частину Казенного саду. Земельні ділянки забудовувалися повільно, одна з ділянок залишилися приватним комерційним садом, зараз на її місці знаходиться боковий вхід до Міського саду (нині парку Глоби).
Вулиця Караїмська (Торгова) знаходилася біля Центральної площі. Саме тут знаходився один з найвідоміших готелів міста: “Континенталь”.
Вдалині вулиця закінчується прекрасною Успенською церквою. Нині це кут вулиці Центральної і Липинського (раніше – Ширшова).
Хоральна синагога, відома як «Золота роза», була побудована у 1800 році, але тоді вона була дерев’яною і в 1833 році згоріла. Відбудова тривала довго, здебільшого коштом благочинності. Офіційно знову вона відкрилась у 1852 році. Синагога знаходилась у єврейському кварталі. Навпроти неї була розташована Шельська фабрика, яка потім отримала назву «Фабрика імені Володарського».
Катерининський проспект, Торговий ряд.
На боці ЦУМу до кінця XIX століття сформувалася двоповерхова лінія торгових рядів, де знаходилися магазини великих та відомих родин – Олексієнко, Єфанова та інших. Це були найвідоміші бренди Катеринослава того часу. На протилежному боці, на схилі пагорба, також панував повний хаос – Нижньо-Троїцький ринок, лавки, коні, бруд. У 1860-х роках на розі вулиці Троїцької та проспекту було збудовано велику монументальну будівлю Гостинного ряду. Це було досить типове торгове приміщення – прикрашене аркадами та галереями, де були магазини.
Займався будівництвом Андрій Михайлович Достоєвський – губернський архітектор у 1860-1865 роках, брат знаменитого письменника Федора Достоєвського. Будівля пережила війну і була зруйнована вже під час будівництва площі.
У центрі міста в 1793 з’явилася ринкова площа з корпусами дерев’яних “червоних рядів”. На початку ХІХ століття ринок вказують як “Головна площа, де збираються Торги”. У 1840-х роках у місті прокладають великий бульвар, який розділив ринок на дві частини – Троїцький та Центральний.
У 1874 році на території базару сталася масштабна пожежа, яка знищила все, що вдалося збудувати. На сьогоднішній день на вулиці Карла-Лібкнехта залишився лише єдиний цегляний корпус, збудований на початку ХХ століття – “2-й Мануфактурний”. Це один із унікальних зразків катеринославського модерну. Верхні поверхи вже давно порожні, а сам корпус повільно гине.
Вулиця Широка (зараз – Княгині Ольги).
Вулицю Широка почали будувати ще на початку 1790-х років. У 1792-1793 роках вона була своэрыдною межею території Катеринославської суконної фабрики. Саме тоді і була закладена її ширина, яка й надала вулиці назву. У 1880-х роках міська влада проклала по вулиці канаву для стоку води з Озерної площі в р. Дніпро.
У 1890-х роках ділянка на розі Катерининського проспекту та Широкої вулиці належала купцю Першої гільдії Абраму Григоровичу Зільберману. Він збудував триповерховий конторський корпус з магазинами на першому поверсі, а на початку 1900-х років за проєктом архітектора Дітріха Тіссена до нього був прибудований триповерховий прибутковий будинок в стилі еклектики.
Підготовлено за матеріалами Музею історії Дніпра та Дніпровської міської публічної бібліотеки.
Раніше Телеканал D1 розповідав про