Як у Катеринославі починали користуватися телефоном
Дніпро міг похвалитися наявністю технологій навіть у часи, коли ще звався Катеринославом. Вперше мешканці отримали змогу спілкуватися по телефону у 1884 році.
Про це Телеканал D1 дізнався з власних джерел.
Поклав початок катеринославському телефонному зв’язку Павло Михайлович Голубицький. У 1884 році його запросили до міста, аби полегшити взаємодію між поліцейськими частинами.
У 1891 році телефонним зв’язком з’єднали дім та крамницю купця Алєксєєенка, а у 1894 році у Катеринославі нараховувалося близько 60 приватних і відомчих телефонів. Більш масштабне будівництво мережі – 100 номерів із повітряними однодротовими лініями – розпочалося у серпні 1895-го.
Марка перших телефонів звалася “Еріксон”. Коштувала її продукція 33 рублі. Тогочасна середня зарплатня складала 31 рубль, тобто дозволити собі таку розкіш міг не кожен.
Абонплата коштувала ще дорожче: 75 рублів на рік для тих, хто мешкав не далі за дві версти, а ті, кому “поталанило” опинитися на ще більшій відстані – додавали до цієї суми по 15 рублів за кожну версту.
Забезпечували телефонне з’єднання телефоністки на станціях. Попервах на цю роботу брали лише незаміжніх дівчат, аби сімейні турботи не відволікали їх від професійних обов’язків. Крім того, така співробітниця повинна була мати високий зріст, аби, сидячи за комутатором, діставати до найбільш віддалених пристроїв.
Користування телефоном також мало низку обмежень. По-перше, ним заборонялося “торгувати”, тобто брати з когось плату за користування вашим телефоном.
Під час негоди телефонні розмови радили припиняти, а з винайденням автоматичних апаратів потрібно було називати свій номер або казати “слухаю, такий-то”, перш ніж почати бесіду.
Світові війни, авжеж, позначилися на якості телефонного зв’язку, ба більше – поставили під загрозу саме існування системи. Проте в мирні часи все відновили, а до століття існування телефонної мережі у Дніпропетровській області налічувалося понад 220 тисяч номерів.
В радянські часи таксофони були майже на кожній вулиці міста. Трішки гірше була ситуація з домашніми телефонами. Щоб поставити апарат у себе в оселі, треба було ще постаратися та побігати по інстанціям.
Тепер стаціонарні телефони вже пішли в минуле. У кожного в кишені є маленький смартфон, можливості якого набагато перевищують старий добрий дисковий або кнопковий апарат. Але це вже зовсім інша історія.