ДніпроСуспільство

Як би я був росіянцем — тікав би далеко-далеко: Дядя Вадік на D1

Блогер Дядя Вадік доєднався до спілкування у програмі ЧАС БЛОГЕРА на D1.

Про війну.

Я не здогадувалася, навіть друзів своїх попереджав на роботі, щоб не хвилювалися. А потім прокинувся від вибухів. Я жив на Оболоні. Я зібрав тривожну валізку і був готовий їхати туди, де потрібніший. А вийшло так, що перші три дні не вилазив з комп’ютера, був на інформаційному фронті.

Про інформаційний фронт.

Я з 2014 року на інформаційному фронті і займався українізацією всього. З орками вийшов на спілкування у чатрулетці, бо в мене було повне нерозуміння, чи вони знають, що у нас відбувається. Як виявилося — знають. І перші тижні я намагався їх морально задавити. Потім почав підключати більш впливових інформаційних людей.

Про «8 років бомбили Донбас».

Я намагався відповідати, але зрозумів, що це немає сенсу. Людина, яка спілкується пропагандистськими лозунгами, з нею немає про що спілкуватися. Тому таких пропускав та йшов далі.

Про мовне питання.

Найгостріша тема усіх часів. Є люди на заході, які відштовхують російську, і є люди на сході, які були зросійщені в свій час, за допомогою пропаганди. Сказати, що це питання не на часі — воно завжди не на часі. Але його слід обговорювати. Є потреба, є необхідність. Доносити інформацію, надавати медійності — максимально потрібно. Я за лагідну українізацію. Ті люди, які принципово проти української — їх можна переконати. Але якщо так каже українець, то він просто соромиться переходити, бо в нього не виходить. Бо він думає російською, перекладає на українською, отримує паузи в мовленні, і це викликає дискомфорт. І не треба примушувати. Це особисте питання. Коли суспільство навколо буде спілкуватися українською, то й перехід буде комфортнішим.

Про гарних росіян та чи слід їх шукати.

Їх не треба шукати, вони самі нас шукають. І коли вони нас знайдуть, вони знайдуть спосіб перейти на українську, донесуть, що вони там хочуть, а ми будемо вирішувати — допомагати їм чи ні. А ми, доречі, не будемо.

Про найабсурдніші бесіди в чатрулетці.

За відсутності інтелекту вони реагують дзеркально. Ти кажеш — ви напали, а вони — ні, це ви напали. Це смішно. Буває, що бачать в кадру український прапор і відразу кажуть — а, зрозуміло, я руський, я гімно, я пішов далі. І перемикаються.

Про майбутнє.

росій буде декілька. Та росія, яка залишиться лояльною, буде співпрацювати з нами, як США співпрацює з Китаєм. Там буде дешева робоча сила. Як світ скаже, так вони і будуть робити, вони ж раби. Я гадаю, м’яч на нашій стороні і ми зможемо диктувати свої умови. Ні один росіянець нічого не може зробити, бо він один, і нічого його думка не варта. Армія захищає не росіян, а свою владу. І якби я був росіянцем, то просто далеко-далеко тікав.



Back to top button