Я зрозумів цінність простих речей: Олександр Ремез на D1

Фронтмен гурту RvB (Руки’В Брюки) Олександр доєднався до спілкування у прямому ефірі на D1.

Про 24 лютого та початок війни.

Мені подзвонила мама, вона жила в Харкові, сказала — в нас стріляють. Потім почув вибухи в Києві. Перші думки — я був дуже злий. Намагався спочатку в військомат потрапити, потім мені сказали, де набирають в ТРО і я пішов туди. Почав потроху служити, потім було багато навчань, невеличкі завдання. Потім ми потренувалися під Києвом, пройшли ще навчання та поїхали на схід. Там я отримав поранення, легке.

Про творчість.

Спочатку взагалі не хотілося ні творити, ні слухати музику. А з часом мені прийшла ідея як переробити пісню Джолін, я її переробив на Джавелін. І потроху почалося.

Про музичні вподобання.

Я російський контент не можу слухати, мене дратує.

Про мову.

Багато військових розмовляє російською. Я коли потрапив до шпиталь, вирішив розмовляти лише українською. Ніби, непогано виходить.

Про творчу спільноту.

Хтось займається музикою та нею збирає кошти, волонтерить, донатить. Є такі, що пішли служити, можливо, раза два на місяць інструмент беруть.

Про волонтерську допомогу.

Дійсно, від спальників до інших речей — це приходило до волонтерів. Майже весь військовий одяг мені допомогли купити друзі. Навіть якщо живеш в якомусь селищі і вода погана, то волонтери привезуть води. Я сам закликаю на збори, доначу. Волонтери роблять дуже багато. Волонтери — це потужна сила.

Про найважче.

Це те, що твоє життя вже не належить тобі. Ти не знаєш, коли це закінчиться. Люди бувають вдома дуже мало, якщо бувають взагалі. І це життя, незрозуміло де, це найскладніше.

Про позитивне.

Я зрозумів цінність простих речей. До речі, сільське життя почало приваблювати. Щось в цьому є.

Про плани на майбутнє, після того, як все закінчиться.

Я хотів би кудись з’їздити. Відпочити. Безтурботно повалятись на пляжі тиждень або два.