ДнепрОбщество

Віталій Лопушанський: «Московський патріархат своїх вірян забув. Українська ж церква дорожить кожною людиною»

В ефірі програми «Простір свободи на D1» секретар Дніпропетровської єпархії ПЦУ Віталій Лопушанський розповів про богослужіння на Вербну неділю, підтримку церкви та про те, де шукати розради та впевненості.

Про Вебну неділю та богослужіння.

Сьогодні Церква Христова вшановує святого праведного Лазаря. Завтра — Вербна неділя, а після неї — з понеділка розпочинається Страсний тиждень. Дні, коли ми молитовно проходимо з Христом дорогу, яку він пройшов до розп’яття і до Воскресіння Христового. Що стосується богослужінь, то кожної неділі в храмах будуть завершуватися церковні богослужіння.

Про підтримку церкви.

З початку війни, з Майдану, наша церква була, є і залишається з українським народом. Церква потрібна не тільки тоді, коли добре. В першу чергу церква потрібна, коли людям важко, коли випробування, коли потрібна духовна і моральна підтримка. Сьогодні церква несе служіння на різних фронтах. Це і підтримка наших воїнів. Їм дуже важливо чути і розуміти, що вони не вбивають, а захищають. Що ми не захоплюємо, а відстоюємо своє. І захищати — це свята справа. Ми підтримуємо і наших лікарів, відвідуємо лікарні і військові шпиталі. Ми молитовно завжди з нашими рятівниками, які постійно знаходяться в небезпеці. Ми молимося за наших волонтерів, які наяву показують спосіб християнського життя — допомагаючи іншим.

Про основну діяльність церкви.

Це богослужіння, це молитва, це благословення. Та дуже важлива роль церкви зараз в підтримці українського народу. Коли ми зустрічаємо в храмах людей, які вимушені були покинути рідні міста, то намагаємося зробити все, щоб вони відчули, що вони вдома. Наше завдання — скласти такі умови для людей, щоб вони відчули тепло від нас. В народі кажуть — розділена радість подвійна, а розділена біда — це пів біди. Ми навіть не запитуємо у людей, які приїжджають до нас, до якої конфесії чи храму вони ходили. Ми зустрічаємо не чужу людину, а нашу рідну. В такий час чужих людей немає. Це одна велика українська родина. Ми знаємо, що якщо до війни людина до війни відвідувала храми московського патріархату, то після того, як руський мир зруйнував їхні життя, то вони точно приїхавши до храму українського патріархату з нами і залишаться. Московський патріархат своїх вірян забув. Українська ж церква дорожить кожною людиною.

Про те, де шукати розради та впевненості.

В першу чергу — у Бога. Господь присутній на будь-якому місці. І якщо немає зараз комусь поспілкуватися із священнослужителем, людина може спілкуватися молитвою. Навіть своїми словами. І Господь буде завжди допомагати.

Повну версію інтерв’ю дивіться тут.

 



Back to top button