Віталій Козловський: «Життя більше ніколи не буде таким, як до цього»

В ефірі програми “Простір свободи на D1” співак Віталій Козловський поділився своєю позицією та розповів про переосмислення як почуттів, так і життя.

“Про війну були чутки за декілька днів до самої війни. Та навіть якщо б я знав зазделегідь про неї, то не рушив би з місця.

Коли все почалося, то мій телефон розривався від дзвінків рідних, які говорили мені негайно їхати до них на західну Україну. Але я одразу прийняв рішення, що нікуди не поїду. Бо така в мене позиція. Бути тут, в своєму домі, допомагати людям в столиці. Я тут до кінця.

До сьогоднішнього дня я займався будь-якими волонтерськими справами — розвантажував вагони, виступав в лікарнях та метро.

Лікарі — наші супергерої. Я тримав в руках кулю, яку витягнули з мозку 13-річної дівчинки, яка жива і буде жити.

Я сьогодні такий натхненний нашими людьми! Я впевнений, ми будемо йти до кінця незалежно від ситуації.

Зараз неможливо бути посереднім. Неможливо не показувати все те лихо, що відбувається в нашій країні. Нас за це банять, але це нас не зупинить.

Я дуже емоційна людина, і в перші 10 днів я намагався донести правду своїм, як я гадав, “друзям”. Про те, що це не ми на себе нападаємо. Що це — повномасштабна війна. Що на нас напала росія. Але мене ніхто не чув. На 11 день в мене було день народження. Я випив трохи вина зі своїх запасів і розщедрився на емоції та розставив всі крапки над “і”. Я розказав їм, хто вони такі, куди їм йти, і всі мої внутрішні прокляття, що сиділи в мені, я їм виказав. Тому, більше в мене ніяких російських друзів немає і я їх не хочу ніколи.

Сьогодні всі люди, які мають хоч якусь аудиторію в соцмережах, намагаються висвітлити будь-яку інформацію та історію зокрема.

Днями, під звуки сирен і вибухи, я дозаписав пісню. Підняв та зібрав до купи творчих людей, які не могли працювати в ці буремні часи над творчістю, бо всі ми захоплені тим болем, який укутав нашу країну. Зрештою, пісню ми зробили и вирішили зібрати деякі відеоматеріали. Знімали ми його на руїнах, яких в столиці безліч. І ми бачили очі тих людей, які залишилися без даху над головою, які були очевидцями страшних смертей. І після таких історій, від очевидців, ти розумієш, що твоє життя більше ніколи не буде таким, як до цього. Розумієш, що не зможеш відчувати біль так, як до цього. Він буде набагато глибшим.

Коли ти пірнаєш в біль дуже глибоко і дістаєш до самого дна, а потім, коли в твоє життя приходить щось щасливе — ти його цінуєш набагато більше, ніж до цього. Тому я впевнений — коли прийде перемога до нас усіх, коли ми будемо мати щасливі моменти: кохання, народження дітей, зустрічі з рідними та знайомими, це буде по-справжньому велике щастя в нашому житті. Те щастя, якого ми дуже сильно заслуговуємо”.

Повну версію інтерв’ю дивіться тут.