ДніпроСуспільство

Війна змінила все: SOFO на D1

Співачка SOFO доєдналася до спілкування у програмі ЧАС БЛОГЕРА на D1.

Про початок війни.

Я була у студії, повернулася пізно додому, лягла спати, та позіонила мама і сказала їхати з Києва. Я не хотіла, та довелося. Війна застала мене повну ідей, напередодні зйомки. І війна змінила все. За кордон я виїжджала лише раз, заради зйомок. А так весь час перебувала в Україні. Взяла себе в руки, розуміючи, що треба щось створювати, сказала собі — мені потрібно допомагати Україні. Хоч емоційно. Ми, артисти, маємо виконувати свій обов’язок — співати та говорити. Я почала писати після новин з Бучі, Гостомеля. Я написала приспів, а куплети не йшли. Коли я відкрила новини і побачила, що сталося — куплети полетіли. Так з’явилася пісня “Моя весна”. Вона мене розривала в душі так, що я не могла спокійно думати. Ця пісня стала незвичною роботою. Особливою. Я раніше таких пісень не писала.

Про благодійний ярмарок “Життя переможе”.

19-го листопада має пройти благодійний ярмарок “Життя переможе”. Ціль — бомбосховища. Обладнані більш комфортно. Щоб там було зручно. Тож, будемо збирати гроші, щоб побувати місця, які будуть безпечними та комфортними.

Про підтримку.

Мене надихнула кохана людина. Він сказав, що треба бути сильною та починати писати пісні. Сказав — вже артисти створюють, виходь з цього стану, підтримувати людей більш важливо ніж твої сльози. І я дослухалася. Рідні люди для артистів — обереги та велика внутрішня сила. Ми вразливі, на сцені ми потужні, так, а дома — ми вразливі та чуттєві. Тому, нас треба направляти. А потім ми беремо курс і нас нічого не зупинить.

Про виступ в Охматдиті.

Це особлива публіка. Тут діти, які набагато сильніші дорослих. Вони боряться за життя, вірять в майбутнє навіть в такі складні часи. Для мене була честь співати та виступати для них. Вони такі маленькі, але такі сильні. Я дивилася в обличчя кожної дитини, я не могла зрозуміти, які в мене емоції, бо просто хотіла передати ї свою енергію. Я була щаслива. Я спілкувалася з таким глядачем вперше, і ловила себе на думці, що ці діти мене надихають. Вони такі щирі, такі неземні, що я відчувала, що маю бути ще кращою. Діти навчили мене бути ще сильнішою. І йти тільки вперед.

Про Україну.

Я пишаюся бути українкою. Люди світу одягаються у вишиванки, слухають нашу музику, співають наші пісні. А наш Президент! Ним пишаються не тільки українці, а й весь світ, бо бути такою сильною людиною, бути лідером думок, підтримувати все в такий складний час — це дійсно сильно. Ми, українці, легендарні. І наше майбутнє буде ще кращим, ніж до цього.

Побажання українцям.

Українці — незламна нація. Люди, які не думали, що можуть зіткнутися з такою ситуацією. Але ми стали ще сильнішими. Я пишаюся бути українцями. І ми маємо вірити в те, що ми побудуємо країну мрії. І завжди будемо пам’ятати тих, кого вже з нами немає.



Back to top button