ДнепрОбщество

Василь Вірастюк: «Вічна ганьба тим, хто себе раніше називав українцем, а потім став ворогом для України»

В ефірі програми «Простір свободи на D1» український актор, силач, народний депутат, володар титулу «Найсильніша людина світу» Василь Вірастюк поділився роздумами щодо волонтерства, розповів про атмосферу у Івано-Франківську та подякував всім захисникам України.

Про Великдень та день народження.

Найчастіше побажання, що я чув днями на свій день народження — мирного неба над головою та нашої перемоги. Чи час зараз для святкувань — особисто я не хотів святкувати. Сіли з мамою, повечеряли. А щодо Великодня — мої напередодні посвятили паску та продукти, а зранку ми поїхали на кладовище, відвідали тих, кого нема з нами. А потім повернулися, пообідали. І у нас є традиційне побажання — зібратися за рік в такий самій компанії. Та наразі наша компанія не є повна. Моя дружина з двома молодшими синами за кордоном, тому цього разу ми бажали зібратися в ширшій компанії і під мирним небом.

Про Івано-Франківщину.

Ми сюди нещодавно приїхали. Тут багато переміщених осіб. Люди більш-менш почувають себе в безпеці, хоча зараз наврядчи хтось десь можна бути в повній безпеці, бо й до нас сюди прилітало, в Івано-Франківськ. До речі, помітив, що коли пролунала тривога, народ особливо спокійно себе повів. Ніхто нікуди не тікав, і це мабуть погано, б ми починаємо звикати до такої ситуації.

Про те, звідки брати сили.

Найголовніше — не опускати руки в такий важкий для країни момент. Я налаштований на те, що втома наздожене потім. Перші тижні ми взагалі не розуміли, який сьогодні день тижня. Ми просто налаштувалися на роботу без відпочинку. Здається, за два місяці вчора був єдиний день, коли я вийшов і нікуди не поспішав.

Про волонтерську діяльність.

Крайній раз, коли ми їздили на Київщині, ми проїхались в бік до Чорнобиля, проїхали 7 населених пунктів. Це звичайні села, і туди, нажаль, мало хто заїжджає. Трішечки люди забуті, тому вони були дуже здивовані, що саме ми до них заїхали. Можливо, наступне наше відрядження буде знову в той бік. Будемо намагатися допомогти всім, кому можемо.

Ми займаємося волонтерством з перших днів. І перші два тижні все до без проблем — дуже багато всього приїжджало з-за кордону. Проблема була лише в транспорті, щоб все вивести. А потім, нажаль, серед нас, українців, з’явилися люди, які вирішили наживатися на цій допомозі. Спіймали таких «волонтерів» вже на Волині. І у нас в області деякі речі з гуманітарки зустрічали у продажу на ОЛХ. Тому, ми другий тиждень поспіль ми робимо трошечки по-іншому. Раніше ми завозили все в громаду, в якийсь волонтерський центр все вивантажували, звідки люди могли приходити та забирати все необхідне. А зараз ми робимо так: тут, в Івано-Франківську все формуємо, за допомогою дівчат з католицькою церкви, вони нам розкладають продуктові набори. І весь бус у нас виходить наповнений саме готовими наборами. І ми адресно все розвозимо. Так, це займає більше часу, але це більш адресно. Давати прямо в руки — це розуміти, що допомога потрапила саме в руки тим, хто її потребує.

Про українців.

Всім українцям, які намагаються бути корисними там, де можуть — щира подяка. Не кожен себе почуває воїном, тож кожен має бути на своєму місці. Я дякую всім волонтерам, які долучаються до допомоги людям. Я безмежно дякую нашим збройним силам, нашим силовим структурам, нашим добровільним загонам. Я дякую всім, хто вважає себе українцем і хто бажає нашої перемоги. І, звісно, вічна ганьба тим, хто себе раніше називав українцем, а потім став ворогом для України.



Back to top button