Українська творча спільнота під час війни: Олеся Жураківська на D1
Інтерв’ю до Дня Незалежності з акторкою театру і кіно Олесею Жураківською.
Про волонтерську діяльність.
Таких ініціатив безліч. Можливість займатися своєю професією, спілкуватися з глядачем, відчувати тепло та енергію і давати їм можливість віри — я знала, що важливо бути поруч. Те, що я не поїхала, залишилася вдома, давало людям впевненість, що все буде добре. Що стосується волонтерства — я вже більше 10 років займаюся Будинком ветеранів сцени. Це моя любов. Тому волонтерство — це нормальний спосіб мого існування. З 2014 року я активно включилася у все, була у шпиталях, збирала кошти. Я природньо увімкнулася у все це. Що до благодійного аукціону act_lots — це особливий проєкт, його придумали актори, аби назбирати кошти на 5 швидких для ЗСУ. Там багато не тільки лотів, там ще й тренування, ярмарки, спортивні заходи. І людям це дивно, бо всі разом, і звичайні люди, і актори.
Про вдячність.
Я хочу сказати дякую нашим братам литовцям, я вважаю, що це один з найсміливіших народів у світі, гордих та потужних, здатних першими сказати, що росія є державою-терористом.
Про творчість під час війни.
Я сподіваюся, що в першу чергу у нас буде дерусифікація нашого творчого простору. Багато років ми стикалися з проблемою, що знімаючи кіно в Україні і про Україну, ми в головних ролях знімали росіян. Це було образливо, це було неприємно. І багато є різних факторів. Це стосується і викладання в школі, там також вектори треба змінювати та робити поглиблене вивчення нашої класики, нашої художньої творчості, всіх напрямків. Що стосовно моєї роботи. Нам нікуди не дітися від рефлексії того, в чому ми зараз живемо. Війни. Тому, у нас вже була читка п’єси “Ми готові до війни”. Всі гроші, які ми акумулювали на цих читках ми відправляли акторам з театру Куліша в Херсон. Далі хотілося б ще того, щоб ми працювали у різних напрямках. Ми будемо працювати з різними європейськими театрами, це факт. Ми вже працюємо і не зупиняємося. Ми постійно в процесі. Як ніколи я це відчуваю. Зараз наша творчість дуже необхідна.
Про колег та друзів з росії.
В мене залишилися друзі, але більшість людей втрачена назавжди. Але я не жалкую. Вони припинили існування для мене. Коли я на 4 день війни говорила, що на 7 поколінь проклинаю людей, які лізуть в мій дім, мій однокурсник сказав — “знаєш, треба людиною залишатися”. А я в той момент сиділа в підвалі. 8 жінок у підвалі на матрацах. А він мені каже — “що ж ти проклинаєш людей, людиною залишайся”. Я кажу — Володя, ти ненормальний чи що? Ти уявляєш де я, що зі мною відбувається, що над моїм домом літають ракети і в будь-яку мить я можу загинути? А він каже — “а чого ви так себе поводили?”… Я незадовго в одному репортажі почула фразу, яку сказала дуже літня сільська жінка, і вона озвучила мою думку. Вона сказала: “у цей час ті люди, в яких буда добра душа, вони як квітки розцвіли. А в тих, в кого дурна — у дулю скрутилася”. І це настільки точно! Якщо були світлі ростки — воно і проросло.
Про День Незалежності України.
Я хочу побажати всім стійкості, я хочу побажати віри, зберегти свої душі, щоб ми залишилися порядними людьми. Хочу побажати, щоб скоріше закінчилася війна. Щоб ті високі цілі, які ми поставили перед собою, коли досягнуті. Ми найсильніші. Дай нам Боже бути ще наймудрішими та досягти всього, про що ми мріємо.