У Парижі набуває популярності театральна вистава про будні звичайних українців під час війни

“Військовий щоденник Ольги та Саші” – таку назву має популярна у Франції вистава. В ній іде мова про життя двох рідних сестер під час війни в Україні. Одна мешкає в Парижі, а інша в Києві. Днями спектакль презентували в Реймсі.

На виставі побував власний кореспондент Телеканалу D1 у Франції  Євген Павленко.

Зала мистецького центру “Ле Сельє” – в перекладі “підвал”, майже заповнена. До початку вистави декілька хвилин. Ольга Куровська обговорює з колегами останні деталі виступу. Українка допомагає вжитися в роль актрисі Ліз Жевре.

“Взагалі усі ролі складні, але, як на мене, ця роль ще й дуже відповідальна. Тому що це історія реальних людей і Ольга бере участь у цьому спектаклі. Вона поруч з нами на сцені і я граю саме її. Вона це все бачить і відчуває. Це дуже важливо для мене”, – каже акторка Ліз Жерве.

На сцені – мінімум декорацій: два письмові столи, замість ліжка – матраци. Актори, по черзі, зачитують сторінки з особистого щоденника Ольги та її сестри Олександри. В них жінки описують своє життя з початку війни. Ця ідея належить французькій журналістці Елізі Міньо.

“Ідея полягала в тому, щоб раз на тиждень публікувати сторінки з цього щоденника в журналі “Ле Монд”. Це відбувається вже два роки. Ми використали таку форму, як листи. Вони адресовані нашим читачам”, – розповідає журналістка.

“24 лютого 2022 року вона приїхала до мене на роботу, я тоді працювала у винному бутіку. Вона приїхала мене підтримати і побачила, що я постійно дзвоню своїй мамі, бабусі, сестрі Саші. Питала в мене дуже багато речей: “А про що ви говорили?” В той же день вона мені написала, що пропонує нам записувати те, що ми відчуваємо, переживаємо, що ми робимо в цей день свого життя”, – згадує Ольга Куровська.

Спочатку сестри писали часто – вийшло більше як півсотні листів за рік. Потім вирішили змінити формат – один лист на місяць. До сюжету додали історії знайомих, які воюють на фронті.

Ольга та її сестра Олександра добре володіють французькою. Тому листи пишуть самі . Потім текст редагує Еліза Міньо. Матеріалу вистачило навіть на книгу.

“Зараз в газетах, журналах є все. Це і репортажі, статті про війну, аналітика, аналіз подій. Тому я обрала форму листів з щоденника конкретних людей. Через них є можливість показати, що вони відчувають, про що думають, що змінилося в їхньому повсякденному житті з початком цієї війни. Це досить важке завдання – донести ці емоції через текст до людей , які не перебувають в такій ситуації”, – ділиться Еліза Міньо, журналістка.

Ольга Куровська каже, що щоденник перестане писати , коли закінчиться війна і в Україні настане мир.

Євген Павленко, спеціально для Телеканалу D1, Реймс, Франція.

Раніше ми писали, що на Дніпропетровщині відкрили виставку старовинних дукачів та прикрас.