У мережі оприлюднили найприголомшливіші космічні фото 2025 року

Oлег Даценко25.12.2025 20:20

154

У США обрали найкращі космічні знімки року.

Про це повідомляє Телеканал D1 з посиланням на livescience.com

Космічна веселка

Найгучнішою космічною новиною цього року, без сумніву, стало прибуття третього в історії міжзоряного об’єкта — 3I/ATLAS, який відтоді, як його вперше помітили на початку липня, мчить крізь Сонячну систему та незмінно привертає увагу астрономів і ЗМІ. У результаті з’явилося чимало вражаючих знімків цієї «прибульської» комети.

Один з них — це таймлапс, знятий телескопом Gemini North на вершині вулкана Мауна-Кеа на Гаваях. Зображення створили шляхом поєднання 16 окремих кадрів, зроблених із використанням різних кольорових фільтрів, що в підсумку утворило гігантську космічну веселку.

Падіння Ікара

На цьому дивовижному фото зафіксували мить, коли скайдайвер пролетів прямо на тлі Сонця, яке перебуває приблизно за 93 мільйони миль (150 мільйонів кілометрів) від Землі.

Астрофотограф Ендрю Маккарті зробив цей кадр на початку листопада, перебуваючи на відстані близько 8 000 футів (2 440 метрів) від скайдайвера — ютубера Ґабріеля С. Брауна. Щоб правильно поєднати фігуру Брауна з диском Сонця, знадобилося шість спроб. Лише після цього екстремал стрибнув із невеликого гвинтового літака з висоти приблизно 3 500 футів (1 070 метрів).

Зоряний потік Віри К. Рубін

У червні найпотужніша цифрова камера на Землі «ожила». Обсерваторія Віри К. Рубін у пустелі Атакама в Чилі оприлюднила свої перші в історії знімки. Ці дебютні фото виявилися справжньою скарбницею космічних об’єктів — зокрема спіральну галактику M61, за якою, як помітили дослідники, тягнеться масивний зоряний шлейф, співмірний за розмірами з Чумацьким Шляхом.

У найближчі роки нас чекає ще багато захопливих кадрів від Rubin, адже обсерваторія розпочинає свій десятирічний огляд нічного неба.

Ідеальний портрет планетарного параду

Наприкінці січня — на початку лютого до шести планет Сонячної системи одночасно було видно на нічному небі — явище, яке астрономи називають «планетарним парадом».

Французький астрофотограф створив дивовижний планетарний портрет: він відредагував знімки так, щоб показати кожну планету поруч із Сонцем у порядку їхньої відстані від Землі. Кожен окрему планету він знімав із різницею в часі не більш ніж 80 хвилин.

У результаті він зафіксував сім об’єктів Сонячної системи за один вечір і вибудував їх в одну ідеальну лінію. На зображенні зліва направо — Місяць, Венера, Марс, Юпітер, Сатурн, Уран і Нептун.

Гігантське «діамантове кільце»

У цьому сліпучому зоряному пейзажі в сузір’ї Лебедя іскряться не коштовні метали, а високоенергетичні рентгенівські промені, що сяють у формі гігантського кільця.

Об’єкт, прозваний «діамантовим кільцем», є розширюваною газовою бульбашкою в області зореутворення. Її діаметр становить близько 20 світлових років, а вік — приблизно 400 тисяч років. Знімок зроблено за допомогою Stratospheric Observatory for Infrared Astronomy (SOFIA) — інфрачервоної обсерваторії, яка вела спостереження з телескопа на борту літака Boeing 747SP на висоті понад 45 000 футів (13 700 м).

Космічний метелик

Космічний телескоп Джеймса Вебба зафільмував «Зорі-метелика».

Сяйливі «крила» цього космічного самозванця складаються з мінітуманності зоряного матеріалу — залишків після вибуху наднової. Туманність розсічена протопланетним диском, який огортає молоду зорю, немов космічний кокон, і випадково зорієнтований так, що з Землі ми бачимо обидві половини з ребра. Об’єкт розташований приблизно за 525 світлових років від нас у зоні активного зореутворення, відомій як Молекулярна хмара Тельця.

Гігантський щитовий вулкан

Гігантський щитовий вулкан Arsia Mons прорізає хмари Марса на цьому новому

На орбітальному знімку NASA гігантський згаслий вулкан визирає над хмарами Марса, а над марсіанським горизонтом «танцюють» моторошні зелені вогні.

Гора на зображенні — це Arsia Mons, яка здіймається більш ніж на 12 миль (19 кілометрів) над поверхнею колись вулканічного плато Тарсіс. Згаслий вулкан більш ніж удвічі вищий за Еверест, але приблизно на 4 милі (6 км) нижчий за найвищу вершину Марса.

Зелені відблиски, на перший погляд, нагадують полярні сяйва. Насправді ж це лише ефект часткового знімання в інфрачервоному діапазоні — випромінювання походить від розрідженої атмосфери планети.

Око Саурона

Насправді ж це «око» — магнітне поле надпотужного енергетичного струменя, який у космос викидає квазар — надмасивна чорна діра в центрі далекої галактики.

Цей квазар, відомий як PKS 1424+240, розташований за мільярди світлових років від Землі. Один із його джетів спрямований майже прямо на нашу планету, що дозволяє науковцям «зазирнути» всередину цього струменя та детально змоделювати магнітні вихори в його надрах.

Небесні стовпи

Це зображення демонструє комплекс зоряних структур, які нагадують знамениті «Стовпи Творіння», вперше зафіксовані Космічний телескоп Габбл у 1995 році. Структура має назву Ua ʻŌhiʻa Lani — «небесні дощі» гавайською мовою, а сам знімок зроблено телескопом Gemini North.

На зображенні видно дві різні області. Перша — це мерехтливі блакитні зорі зоряного скупчення NGC 6823, які накладаються на завісу червоного газу більш віддаленої емісійної туманності NGC 6820. Самі ж ефірні «стовпи» складаються з додаткових хмар газу та пилу, сформованих під впливом інтенсивного випромінювання зір переднього плану.

Гігантська медуза над Землею

На цьому фото вже знімок навпаки з далекого Всесвіту на Землю — гігантська «медуза», що зависла над Землею.

Світну розгалужену структуру у липні зняла астронавтка NASA Нікол Аєрс, перебуваючи на борту МКС. На фото зафіксовано один із так званих короткочасних світлових атмосферних феноменів, які науковці називають спрайтами. У цьому випадку червоний «медузоподібний» спрайт утворився на вершині рідкісної блискавки типу gigantic jet, що спрямовується вгору й сягає висоти до 50 миль (близько 80 км) над районом кордону США та Мексики.