У головній лікарні Дніпра жінку, яка втратила руку і ногу під час удару КАБа, готують до протезування (Відео)

Медики головної госпітальної бази області щодня рятують життя військових, яких доправляють до лікарні з найгарячіших точок фронту. До стін лікарні потрапляють також і цивільні. Ті, хто не полишають своїх домівок, бо розуміють, що потрібні на місцях. Історію порятунку Анни, яка втратила все.

Про це розповідає Телеканал D1.

Ввечері 3 листопада Миколаївка Синельниківського району зазнала жахливого удару з боку росіян. Ракета, шахед, а після цього КАБ влучили у будинок 37 річної Анни. Поряд з домівкою зруйновано і її сімейний бізнес – продуктовий магазин і власну торговельну точку з продуктами харчування. Сама Анна втратила руку і ногу.

У Миколаївці Анна з чоловіком вели бізнес, підтримували військових, були раді допомогти всім, хто щодня проїжджав повз їхнє житло. У своєму будинку виховували двох дорослих синів. Жінка розповіла, що родина планувала перебратись до Дніпра. Але вони не встигли скласти валізи. Все їхнє майно знищила ворожа зброя.

 “В цей день ми поїхали на оптовий (ринок) з чоловіком за товаром. Привезли товар, дівчата мої працювали. Почали все розкладати, товару багато, щоб встигнути до закриття магазину. Розкладали, розкладали. Потім я кажу: “Дівчата, я там знайшла якийсь чай гранульований, хороший. Привезла нам спробувати. Кидайте все, давайте трохи відпочинемо. Ходімо пити чай”. І я витягла їх всіх на вулицю на лавочку, за столик посидіти. Ми налили чаю. А Оксана моя, вона працювала, (У нас біля магазину була ще маленька шаурмічна. Ми хлопців кормили. У нас там все було, і шаурма, найсмачніші чебуреки в області), і Оксанка, вона не хотіла взагалі йти пити чай. Казала: “Аню, роботи багато, кінець зміни”. Вона, виходить сдавала зміну, наступного дня мала прийти інша дівчинка. Я, ви знаєте, як ніколи аж прикрикнула на неї. Я взагалі ніколи дівчат не сварю. Я кажу: “Оксано. робота нікуди не втече. Іди вип’ємо чаю, а потім будете працювати”. І, ви знаєте, напевне це було… Я наче відчувала… Вона вийшла і ми сиділи спокійно собі, просто розмовляли. Вийшло так, що Оля – продавчиня, я, Оксана, і ще у нас була Настюшка – молода дівчина. Цей удар. Я одразу не зрозуміла, що відбулось. Було таке… В голові шуміло так… Я не розуміла, що відбувається. І я сиділа. Я сиділа на лавці, відчуваю цей удар. І розумію, що потрібно спуститись, тому що боляче. Якимось чином я впала на землю і відчула, що у мене зовсім немає руки правої. Я почала лівою рукою її збирати і побачила, що там немає нічого. Потім доторкнулась до живота, а він у мене розпоратий повністю. Я почала його збирати, щоб кров не текла. Тому що кров побігла, вона дуже гаряча, земля холодна. А потім я зрозуміла, що у мене теж немає ноги. Все згоріло, згорів будинок повністю, не залишилось абсолютно нічого, машини згоріли. Єдине, звісно, чоловік врятував кота, Слава Богу, нашого улюбленого Кекса. Він з нами ще з Шахтарського. Я б не пережила, якби дівчата загинули. Правда”, – згадує Анна жахливі події.

В момент удару, чоловік був у будинку. Він дивом зміг врятуватись, вилізши з-під завалів. Його доправили до лікарні у Шахтарськ. А у головній госпітальній базі області медики готують Анну до протезування та відновлення.

Відновлення Анни починається із загоєння ран. Після цього можна буде встановити протези та проходити реабілітацію. На всіх цих етапах жінці допоможе її велика сім’я. Анна каже: родина – її колосальна підтримка.

Не дивлячись на важкі поранення, на втрату дому та улюбленої справи, Анна знаходить в собі сили посміхатися. Каже, що рідних та її саму врятувало диво. Процес відновлення буде непростим, але величезна підтримка родини, позитив Анни та піклування медиків головної госпітальної бази області допоможуть жінці стати на ноги якомога швидше.

Валерія Баранець, Віталій Шалдов, Новини D1.

Раніше Телеканал D1 розповідав, що вночі росіяни атакували прифронтові громади і міста Дніпропетровщини: є загиблий.