Творчість не має гендеру: Andrey Nechay на D1
Автор пісень, R&B-виконавець Andrey Nechay доєднався до спілкування у прямому ефірі на D1.
Про Миколаїв.
Там проживає моя мама і брат, вона принципово не хотіла покидти рідний дім. Там дійсно відбувався жах, кожен день з ранку до ночі по місту стріляли. Без цілей, просто летіло все. Я постійно переживаю за них. І зараз я вдячний нашим ЗСУ, що від нього рашисти трохи відійшли.
Про творчість.
У мене є така думка — що ми створюємо стильну музику. Не фастфуд. Ми орієнтовані на американський ринок, ми зацікавлені, як робити дійсно якісну музику, постійно набуваємо нових знань. Ми хочемо дарувати людям стиль.
Про пісні та їхню тематику.
Мені подобається писати про кохання. Я пишу про те, що мені приносить задоволення. Мені цікаво думати про щось велике, а велике для мене — це кохання. Наші почуття та емоції не мають кінця. Раніше ми робили пісні російською, бо просто хотілося, щоб більше людей слухали мою музику. Англійською був акцент, тому написали російською альбом, мав вийти у березні. Ми його звісно прибрали і працюємо над українським альбомом, зараз там близько 10 пісень.
Про пісню “Номер 1”.
Я не хотів бути артистом, що спекулює на війні. Вона була написана в перші дні війни, але я відчув цю спекуляцію та відклав. І вийшла вона нещодавно. З однієї сторони це пісня про кохання до країни. Можливо, слухачеві з одного боку може здатися, що я співаю про кохання до жінки, але ця жінка і є Україна. Я пишаюся нашою країною, це мене і надихнуло цю пісню написати.
Про важливість популяризації українського.
Тут двояка в мене думка. Не такі події мали звернути увагу на Україну. Але якщо так вже сталося — то ми маємо гідно показати себе.
Про українську пісню загалом.
Я вважаю, що нам треба трошечки відходити від народної музики, бо це трошечки як кантрі. Треба більше експериментувати українським артистам. Зараз український слухач стає більш прогресивних поглядів. І треба боротися із стереотипним мисленням. Творчість не має гендеру. Мені б хотілося бачити експерименти в образах, міксувати чоловічність та жіночність. І щоб глядач не засуджував за стереотипами, а підтримував артистів, і це було б дуже круто.