Розклад на майбутнє України та особиста історія життя: Юлія Максименко на D1

Тарологиня, драматургиня та продюсерка Юлія Максименко доєдналася до спілкування у програмі ЧАС БЛОГЕРА на D1.

Про життєвий шлях.

Я з творчої сім’ї, перша моя професія — диригент хору. У 5 років я сказала, що буду артисткою і буду жити в Києві. Я поступила в театральний інститут, потім була сцена театру Лесі Українки, потім займалася імітацією голосів, була пародисткою, відклала гроші на першу п’єсу, в якій вперше виступила як продюсер і драматург. Далі були інші проєкти. Отакий був мій шлях. Далі я почала займатися кіно, знімала короткометражні фільми. Моє улюблене досягнення, яким я пишаюся, це короткометражний фільм з Тарасом Цимбалюком у головній ролі, ми там разом граємо. Потім були ще проєкти… І війна. ТАРО я займалася з 25 років. Мене з дитинства супроводжують передбачені, і всі мої п’єси були пророчими. У творчих людей одне й те саме творче джерело. І коли почалася війна, все що я схопила з собою — паспорт, дитину і колоду ТАРО. І у бомбосховищі викладала розклади. І раптом мені почали дзвонити люди, писати, просити поворожити. І так я почала приймати в перші дні людей. Вони присилали мені гроші, а я їх відсилала своїй однокурсниці, у якої мама хвора лежала, не могла виїхати з Києва. І так мене виштовхнуло на цей шлях. 24/7 займатися цією діяльністю, прогнозами, YouTube-каналом, допомогою. ТАРО — це така система, такий портал, який забирає в тебе певну енергію, і якщо ти не маєш джерела оновлення… І от саме коли я почала дихати, займатися різними практиками, я зрозуміла, що ні як не впливає на мене те, що я ворожу.

Про майбутнє.

Якщо проаналізувати все, що мені карти показують, в двух словах — запеклу весну. Дуже. Аж десь до червня місяця. Нажаль, я бачу час від часу прильоти. А от в липні щось відбувається, чи небо нам закривають, чи якусь зброю дають, але відбувається перелом ситуації. В серпні я бачу, що випадали карти переможців, акурат до Дня незалежності. Буде обнародувано списки наших загиблих, і це буде рана для нас. І далі я дивлюся, що осінь 2023 відрізняється від осені 2022. Вона спокійна. Як я собі думаю, можливо, до кінця року перестануть точилися бої так, як вони точаться зараз, перестануть відбуватися оці прильоти, і більша частина України зітхне з полегшенням. Єдине, і мене сумніви, але мені постійно показують, що до кінця 2023 ми не виходимо на кордони 1991, десь ми виходимо на 23 лютого 2022. Продовжується урегулювання з цими областями. Треба бути реалістами. У мене багато людей з Луганської та Донецької області консультуються і вони кажуть — ви навіть не уявляєте, які там настрої. Тому, не буде так легко і швидко. Але, я бачу ту радість, що в кінці 2023 року ми будемо щось святкувати, чомусь радіти.

Побажання українцям.

Українцям потрібно змінюватися на клітинному рівні. Я вважаю, що війна мала статися, я це бачу в просторі. І для того, щоб вона не повторилася, ми маємо змінитися на клітинному рівні.