Пройшов полон та катівню: на Дніпропетровщині живе Народний Герой, який підняв український прапор над окупованим містом

У травні 2014 року, коли над Дружківкою майоріли прапори угруповання «днр», а місто жило у страху перед бойовиками, місцевий житель Анатолій Водолазький вийшов у центр із синьо-жовтим стягом. Його вчинок став символом незламності українського духу на Донеччині.

Про це повідомляє Телеканал D1 з посиланням на допис Покровської міської ради.

Для Анатолія Водолазького український прапор — не просто державний символ. Це знак гідності, свободи та вірності своїй землі.

Він народився у селі Морозівка Воронезької області — території, яка до 1924 року входила до складу України. Його родина пережила репресії та заслання до Архангельської області, однак попри роки поневірянь не втратила української ідентичності.

У 1975 році Водолазький переїхав до Дружківки на Донеччині. Тут він створив сім’ю, виховав трьох дітей, побудував дім і пов’язав із містом усе своє життя.

Навесні 2014 року Дружківку захопили проросійські бойовики. У місті з’явилися блокпости, почалися викрадення людей, катування та переслідування проукраїнських мешканців.

Анатолій Водолазький згадує, що тоді особливо гостро усвідомив: після анексії Криму російська агресія не зупиниться.

У центрі міста діяли незаконні «комендатури», де утримували й катували людей. За словами Водолазького, на подвір’ї однієї з таких катівень проводили розстріли. Серед жертв були й неповнолітні.

Попри небезпеку, 22 травня 2014 року він вийшов у центр окупованої Дружківки з українським прапором.

“Люди реагували по-різному. Хтось жестами показував підтримку, а хтось відкрито демонстрував ворожість”, — згадує він.

Акція тривала лише близько десяти хвилин. Її зафільмували журналісти, після чого бойовики затримали чоловіка.
Після затримання Анатолія Водолазького із мішком на голові вивезли до катівні у Краматорську.

Там його били, змушували виконувати важку фізичну роботу та утримували разом з іншими проукраїнськими активістами. Він згадує крики людей, яких катували у сусідніх приміщеннях.

Врятуватися вдалося випадково — один із наглядачів, скориставшись моментом, тихо сказав йому: «Тікай».

Додому Водолазький повернувся виснаженим і побитим. На той момент бойовики вже активно шукали його у Дружківці.

Після звільнення Дружківки Анатолій Водолазький долучився до волонтерського руху. Його дім став місцем допомоги українським військовим, переселенцям та патріотичним ініціативам.

Він був координатором громадських і культурних проєктів, підтримував молодь та організовував зустрічі, присвячені українській ідентичності та єдності.

У 2015 році за мужність, відвагу та громадянську позицію Анатолію Водолазькому присвоїли звання Народного Героя України.

Згодом у Дружківці 22 травня — день його протесту — почали відзначати як День Честі.

Після початку повномасштабного вторгнення Росії Дружківка опинилася під постійними обстрілами. Будинок родини Водолазьких був повністю зруйнований.

Нині Анатолій Водолазький разом із родиною мешкає у Покрові, однак продовжує підтримувати зв’язок із земляками та займатися волонтерством.

Попри втрати, він не змінив своїх переконань і продовжує піднімати український прапор — як символ спротиву, пам’яті та віри у перемогу України.

Раніше Телеканал D1 повідомляв, що юна програмістка з Дніпра стала абсолютною переможницею олімпіади з інформатики в Італії.