Про вплив війни на творчість та прем’єру сольної пісні: NATIYA на D1 

Співачка NATIYA доєдналася до спілкування у прямому ефірі на D1.

Про ситуацію в Києві. 

Останні дні спимо вночі, а на початку травня були в коридорах. Але, вже як є. Беремо себе в руки, встаємо, допомагаємо і працюємо далі. 

Про вплив війни на творчість.

Перші півроку після повномаштабного вторгнення я не могла не співати, не писати. А потім зібралася, захотілося через музику передати свої переживання та думки, показати людям, що ми всі боремося проти одного зла. Зараз більше натхнення, хочеться більше писати, розвивати нашу культуру. 

Про творчий шлях. 

Я вчилася на вокальному відділені в університеті, планувала сольну кар’єру. Та з початком війни все це трохи призупинилося. Але спів — це те, що мене надихає. Тому почали працювати. Моя перша пісня була написана років в 15-16, це були підліткові переживання, все як завжди. Зараз, коли я це слухаю, думаю, що слава Богу це ніхто крім рідних не чув. 

Про критерії пісень. 

Я взагалі обираю працювати і долучати до співпраці професіоналів. У нас в команді є професіонали, і коли вони працюють над піснею, то її рівень якості має бути вищим, ніж би я просто сама написала. Моїм найбільшим критиком завжди була моя мама. Вона хоче для мене кращого, та їй завжди є що сказати. А так, я навіть на свою інтуїцію покладаюся. Якщо мене мурашить від пісні, то з нею все добре.

Про прем’єру пісні “Чекаю. Сумую”. 

Ця пісня написалася у період, коли більшість моєї сім’ї буда вимушена покинути Україну. Коли всі роз’їхалися, мене це дуже турбувало, і я розуміла, що таке ж турбує ще багатьох українців. Так народилася ця пісня.

Про творчі плани. 

Ми готуємо ще дуже багато пісень, вони будуть трошки іншими, трохи динамічнішими, щоб підняти настрій українцям. Ми дуже стараємося, багато працюємо над цим.