Про важливість жити далі, нову пісню-присвяту та майбутні виступи: Оля Цибульська на D1 (Відео)
Про новий чуттєвий трек «Танцюй», присвячений своїй мамі, та про те, як позбутися почуття провини за бажання радіти життю і чому нове щастя не є зрадою пам’яті.
У телемарафоні «Простір свободи» на Телеканалі D1 співачка Оля Цибульська.
В інтерв’ю українська зірка розповідає про залаштунки створення цієї особистої роботи та досвід проживання важкої втрати в родині.
Співачка розповідає про відгуки українських жінок, які знаходять розраду в її новій композиції, та ділиться думками про важливість підтримки батьків з боку дітей. А також про найближчі концертні плани і продовження зйомок популярних кулінарних відео із сином Нестором.
«Це, напевно, єдина пісня, яку я спеціально не писала і над нею не думала. Її швидше написало життя, ніж я. В грудні після мого дня народження раптово не стало тата. Батьки прожили разом 40 років. Це довгий період. Рука в руку з юності – народивши мене, народивши мого братика, викохавши трьох онуків. Це сталось настільки раптово, що прийняти досі неможливо, чесно кажучи. Та досі здається, що він поруч і нікуди не дівся, але, на жаль. І цей біль втрати, він іноді наче стає тихіше, іноді навпаки загострюється. І я зараз дуже розумію тих людей, які втрачають рідних, і розумію стани, які ви проходите, як ви себе збираєте до купи. Після того, коли не стало тато, ми з мамою вперше на кухні сіли і поговорили не як донька з мамою, а як жінка з жінкою. Це була дуже пряма, дуже відверта розмова з великими паузами, зі сльозами, звичайно, але без звинувачень, без претензій одна до одної, а навпаки в якійсь такій підтримці, якої раніше між мамою і донькою не було. Тобто вона була завжди в якійсь певній формі спілкування, а це було от прям дуже жіноче. І я зрозуміла, що дуже хочу дати їй якусь опору, дати їй відчуття того, що я нікуди не дінуся, що я не буду відвертатися від її болю, від того, через що вона проходить. І я знаю, що вона не відвернеться, як би складно мені не було, і вона це відчуває. І прийшли слова: “Ти танцюй, моя кохана, твої сльози наче перла, кажуть, час лікує рани. Ти лиш впала, а не вмерла”. Я спустилася. І мама, я пам’ятаю, сиділа на дивані. Я взяла її за руки і так почала з нею гойдатися, їй співати на вушко і казати: “Я тебе дуже люблю. Я так хочу, щоб ти жила. Ти молода, ти красива. Я так хочу, щоб ти знову сміялася щиро, щоб ти знову знаходила сенси для кожного дня, щоб ти знала, що ти не сама в цьому світі”. І ця пісня була тільки для мами, але, коли ми поїхали в тур з музикантами на саундчекі, ми її просто розібрали. І я на одному з концертів експериментально її заспівала. І дівчата почали обійматися, танцювати, плакати. А я зрозуміла, що ця підтримка треба не тільки мамі, не тільки мені, що вона потрібна кожній людині, щоб хтось поруч взяв тебе за руку і сказав: “Ти можеш об мене не боятися жити себе. Ти можеш бути будь-яким, будь-якою, в будь-якому настрої. Я не відвернуся. Я поруч з тобою і це тільки падіння. Але життя продовжується”. От про це ця пісня», – поділилася Оля Цибульська.
Раніше на Телеканалі D1 одна з найвідоміших поетес України Юлія Барва розповідала про створення поетичного літопису війни та благодійність