Прем’єра пісні “Ти і Я” та особиста творча історія: Lilianna Granat на D1
Співачка Lilianna Granat доєдналася до спілкування у програмі ЧАС БЛОГЕРА на D1.
Про творчий шлях.
Співом я, мабуть, займаюся з дитинства, в мене батько був музикантом. Займаюсь вокалом я з трьох рочків, потім отримала музичну освіту та багато додаткових курсів з вокалу та гри на іструментах. Я також пройшла кастинг до гурту 911. Я боялася не пройти, та все вдалося, і зараз ми вже разом 10 років. Грали для людей багато весіль, свят, працювали за кордоном, Європою подорожували. І на одному весіллі, а ми бачили багато пар закоханих, я побачила перший весільний танець, і це було настільки зворушливо, глибоко, це так торкнулося мого серця, що я вирішила написати пісню. І в ній головний меседж — це кохання в моменті. Мить, яка переростає в життя, а життя переростає у вічність. Це пісня “Ти і Я”.
Про пісню “Ти і Я”.
Написана вона була 1.5 роки тому, оригінальна версія була англійською мовою, потім дописався український текст. Та у зв’язку з війною все затягнулося. Це пісня про фантастичне кохання, яке повинно надихати на вчинки, тому я гадаю, що слухати її треба в максимально позитивному настрої. 27-го квітня був реліз цієї пісні і її можна прослухати на будь-яких платформах і в соціальних мережах. Я сподіваюся торкнутися серця кожного слухача.
Про складнощі.
Їх було достатньо. Ми створили демоверсію, аранжування, і це був жовтень позаминулого року. І поки ми зібралися її записувати почалася війна, мені довелося поїхати з країни. Минулого року я повернулася і нам все вдалося завершити.
Про вплив війни на творчість.
Я гадаю, 90% творчих людей постраждали. Всі згуртувалися і переключилися на іншу діяльність, благодійну, волонтерську. Та життя триває, і музика починає лунати. Це дуже тішить.
Про мовне питання.
Я обожнюю нашу мову. Будь-хто, хто переходить на українську — це мед для моїх вух.
Про життя в США.
Я люблю свою країну і ніколи б її не покинула, якби не війна. Подорожувати це круто, але жити я хочу в Україні. З початком війни я переїхала саме в Штати, тому що, після України, другою країною, де я почуваю себе комфортно, це є Штати. Тут з’явилося багато можливостей підтримувати Україну. У нас є своя комуна, ми влаштовуємо фестивалі та збори. Усе зібране перераховується в Україну. Гуманітарна допомога також пакується та пересилається.
Про те, що надає сил.
Війна — це завжди жахливо. Але є інша сторона — це наша єдність. Це національна сила, якою захоплюються всі. В кожній країні нами захоплюються. І це неймовірна сила, яку ми в собі відкрили. Вона була завжди, ми просто не знали, наскільки ця сила потужна. І це є моїм найбільшим натхненням.
Побажання українцям.
Головне залишатися такими, як ми є. Незламними. Сильними. Вірними людьми. І дуже розумними. І ніколи не треба сумніватися в тому, що ми найкращі.