ДніпроСуспільство

Перевзування на льоту – приторне та огидне: ХАС на D1

Артист та музикант ХАС доєднався до спілкування у прямому ефірі на D1.

Про організацію концертів та проблеми.

Останнім часом загроза пов’язана з електроенергією, але ми такий народ, що адаптуємося до всього. І організатори заходів готуються до усього, щоб концерт можна було провести. В принципі, потроху пройшов той час, що люди ставлять питання на часі чи не на часі, і концерти — це також спосіб задонатити ЗСУ. У нас були масові заходи, благодійні, звичайно, не такі масові, як раніше, та на них можуть бути і тисячі людей. Всі концерти, які були організовані моєю командою були проведені або в підвальних, або напів підвальних приміщеннях, або в укриттях.

Про реп-дайджест.

Ця думка прийшла до мене ще в 2019 році, коли працював на радіо. Я вирішив її відродити, тому що сам не сильно емоційно справлявся з потоком новин, і мені треба було кудись висловити своє ставлення до них. Більшість українців за, їм подобається. Але якщо чесно, я звик, що мені бажають здохнути, у росіян ще є доступ до соцмереж, поки що.

Про хейт.

Одна з пісень, що була написана в на початку повномасштабного вторгнення, буда пісня “Люлі-люлі”, колискова, присвячена всім дітям, які під час війни втратили своїх батьків. І кацапчики чомусь так розлютились на неї, що її заблокували. Я жартував, що це перша в історії колискова, що була заблокована на YouTube.

Про розвиток української творчості.

Я спокійно до цього ставлюся. Соцмережі, які придумані розумними людьми з заходу, зроблені так, що підсовують тобі те, чим ти цікавишся. Українці почали цікавитися своїм, і це стає популярнішим. Тут приємно, що все залежить від людей, значить, люди змінюються, значить, все круто.

Про позицію.

Перевзування на льоту є приторним і огидним. Це питання вигоди і страху. Це не є позиція. Я маю на увазі, наприклад, що все життя у когось буда позиція — ми є братські народи, і після 2014 року ця позиція не змінилася. І тут, у 2022, коли вже в хату прилітіло, чи над хатою пролетіло, і цей хтось розуміє, що концертів в Україні він більше не матиме, і що треба переформатувати всю свою творчість, і починається адаптація під теперішній стан. І починається перевзування.

Про пісню “Ну постривай”.

Я її створив тоді, в перші місяці, коли всі кричали “не на часі критикувати, ми мусимо всі бути об’єднані”, а в мене була чітка позиція — я не хочу з гімном бути об’єднаним. Мені якось некомфортно. В пісні все чітко розділено: перший куплет присвячений українському народу, який продовжує слухати музику, яка створюється в країні нашого ворога, тим самим, підпитуючи їх бюджет, спонсоруючи купівлю ракет. А другий куплет присвячений саме тим перевзутим.

Про те, що надихає.

Я надихаюся новинами. Такий у мене психотип. Кожного ранку такий колодязь, щоб висловити свою думку. Гарними, сумними, іроничними, саркастичних. Кожна емоція на щось провокує. Штучно в мене не виходить, я пробував.

Про творчість.

Мені вдалося сформувати альбом, я думаю, буде багато всього нового, цікавого. І будуть якісь заходи, бо потреби армії ростуть, ми маємо долучатись.

Побажання українцям.

Знаєте, що хочеться? Зайду здалеку. Коли я був маленький, мені бабусі та прабабусі говорили — от нашому поколінню не вдалося, може вашому вдасться. І мені хочеться побажати, щоб ми нашим дітям і онукам такого не казали. Щоб нам вдалося.



Back to top button