Заслужений тренер України Оксана Воронцова доєдналася до спілкування у прямому ефірі на D1.
Про початок війни.
Я зустріла війну вдома. 24 лютого, коли просвистіла ракета, я виглянула у вікно і сказала чоловіку — почалася війна. Я гадала, що це сон, що прокинуся і нічого не буде. Але це був не сон. Мої спортсмени виїхали з Харкова 6 березня. Я ще залишалася, мала надію, що все скінчиться. Але з кожним днем ця надія згасала. Тож, ми почекали два тижні і також виїхали. Зараз сидимо на зборах у Кам’янському. Готуємося до Чемпіонату світу.
Про Харків.
Харків до війни був настільки гарний, настільки сучасний. Важко порівняти з тим, що зараз. Та наш мер добре вправляється. Коли йдуть руйнування — миттєво приїжджають служби і все прибирають. Але все одно важко. Будівлі без вікон… Ми чекаємо, що все відбудують. Ми ні краплі не маємо сумніву у нашій перемозі.
Про родину.
У мене дві дочки, дві онуки і багато собак. Коли у нас почалися обстріли, всі родичі були у нас. Всі бігали спочатку до підвалу, а потім прийняли рішення евакуюватися. Старшая дочка у Бельгії, молодша, з 8 собаками, прийняла запрошення від собачників під Дніпром. Мій чоловік та мої 4 собачки зі мною, у Кам’янському.
Про тренування у Кам’янському.
Там добра інфраструктура, тож, щодня плаваємо, готуємося до Чемпіонату світу. Зараз я працюю з Михайлом Сербіним, який завоював дві медалі на минулій Паралімпіаді. Планується, що на чемпіонат поїдуть ті спортсмени, за займали перші, другі та треті місця. Нашу команду будуть представляти приблизно 15-17 спортсменів.
Про стан спортсменів.
Психологічний момент існує, бо всі думки зайняті домом, адже Харків досі бомблять. Щодо емоційного стану — він зашкалює. Бо хочеш виступити максимально гідно. Для кожного важлива перемога, кожен має на своєму місці кувати ту перемогу, яку може.