Нові правила госпіталізації в Україні: що зміниться для пацієнтів і медиків

Міністерство охорони здоров’я України затвердило новий Стандарт «Критерії госпіталізації пацієнтів для надання стаціонарної медичної допомоги».

Відповідний наказ МОЗ №1044 ухвалили 30 липня 2026 року. Про це повідомляє Телеканал D1.

Документ має уніфікувати підходи до госпіталізації дорослих пацієнтів, продовження їхнього перебування у стаціонарі, переведення між відділеннями та виписки. Нові правила стосуватимуться закладів охорони здоров’я незалежно від форми власності, які надають спеціалізовану медичну допомогу дорослим.

Навіщо запровадили єдині критерії

Раніше критерії необхідності госпіталізації містилися у різних клінічних протоколах, галузевих стандартах та внутрішніх документах лікарень. Єдиного підходу не було, тому в подібних ситуаціях рішення могли відрізнятися залежно від конкретного медзакладу.

За даними МОЗ, це могло призводити як до госпіталізації пацієнтів, які могли безпечно лікуватися амбулаторно, так і до відмови у стаціонарній допомозі людям, які її потребували.

Новий стандарт об’єднує критерії в єдину систему. Вона охоплює весь маршрут пацієнта: від рішення про госпіталізацію до продовження лікування, переведення або виписки.

Водночас у МОЗ наголошують: документ не має на меті механічно скоротити кількість госпіталізацій або перебування пацієнтів у лікарнях.

«Новий Стандарт — не про обмеження госпіталізації чи скорочення медичної допомоги», — заявив міністр охорони здоров’я Віктор Ляшко.

За його словами, якщо стан людини потребує цілодобового спостереження, складного лікування або втручання, яке неможливо безпечно провести амбулаторно, пацієнта мають госпіталізувати.

Коли пацієнта мають госпіталізувати

Серед основних підстав для стаціонарного лікування — потреба у цілодобовому медичному спостереженні та постійному контролі життєвих показників.

Також госпіталізація може бути необхідною, якщо пацієнту потрібно:

• безперервно контролювати життєві функції;
• провести інвазивне або високоризикове медичне втручання;
• отримувати лікування, яке неможливо безпечно організувати вдома;
• лікувати критичні порушення дихання, кровообігу або свідомості;
• перебувати під наглядом через небезпечні результати лабораторних чи інших обстежень;
• отримати допомогу, для якої немає безпечної та доступної амбулаторної альтернативи.

Окремі критерії передбачені для різних груп захворювань і станів — зокрема кардіологічних, неврологічних, інфекційних, хірургічних, гастроентерологічних та урологічних.

Остаточне рішення все одно ухвалює лікар

Нові критерії не є автоматичним алгоритмом, за яким система самостійно визначатиме, кому потрібна лікарня.

Лікар має оцінювати стан людини комплексно: враховувати симптоми, динаміку захворювання, результати обстежень, супутні хвороби, можливі ризики амбулаторного лікування та можливості конкретного медзакладу.

Тобто сама відповідність або невідповідність одному критерію не означає автоматичної госпіталізації чи відмови в ній.

Якщо лікар не може одразу визначити подальшу тактику, передбачена можливість медичного спостереження тривалістю до 24 годин. За цей час медики можуть провести додаткові обстеження, поспостерігати за станом людини в динаміці та визначити, чи потрібен стаціонар.

Госпіталізація можлива і через соціальні обставини

Одна з важливих новацій — системне врегулювання госпіталізації за соціальними показаннями.

Йдеться про випадки, коли лікування вдома формально можливе з медичної точки зору, але через життєві обставини може бути небезпечним або фактично неможливим.

Серед таких ситуацій:

• відсутність безпечного житла, тепла, води, електроенергії або зв’язку;
• ризик насильства;
• неможливість людини самостійно себе обслуговувати;
• відсутність необхідного догляду;
• неможливість безпечно контролювати лікування інсуліном, киснем, антикоагулянтами чи іншими препаратами;
• відсутність удома необхідного медичного обладнання;
• неможливість своєчасно потрапити на повторний огляд через відсутність транспорту або зв’язку;
• відсутність доступу до необхідної первинної медичної чи соціальної допомоги.

У таких випадках госпіталізація може бути тимчасовою. Паралельно можуть залучатися соціальні служби, після чого стан і можливість безпечного лікування поза лікарнею оцінюють повторно.

Виписка не означає припинення лікування

Ще один принцип нового стандарту — пацієнт має залишатися в стаціонарі доти, доки йому справді потрібне цілодобове медичне спостереження.

Основною підставою для виписки є можливість безпечно продовжувати лікування амбулаторно. Потребу в подальшому перебуванні у лікарні мають оцінювати щодня.

Водночас це не означає, що пацієнтів виписуватимуть автоматично після певної кількості днів. Якщо людина все ще потребує постійного нагляду, моніторингу або лікування, яке неможливо організувати поза стаціонаром, лікування у лікарні продовжується.

Після виписки пацієнт не залишається без медичної допомоги. Подальший супровід здійснює сімейний лікар: контролює стан, допомагає продовжувати призначене лікування, за необхідності призначає додаткові обстеження та направляє до профільного спеціаліста.

Окремі правила стосуються дітей

Стандарт також містить положення щодо педіатричної допомоги. Рішення про госпіталізацію дитини лікар ухвалює з урахуванням її віку, стану та конкретних клінічних обставин.

Важливим фактором може бути здатність батьків або законних представників забезпечити дитині безпечний догляд удома.

Якщо родина не може організувати необхідний догляд або не впевнена, що зможе вчасно розпізнати небезпечне погіршення стану дитини, це може стати підставою для госпіталізації.

На чому базується новий стандарт

Під час розробки документа МОЗ орієнтувалося на сучасні міжнародні клінічні рекомендації та підходи професійних медичних організацій.

Зокрема, враховували рекомендації Європейського товариства кардіологів, Surviving Sepsis Campaign, KDIGO, ILAE та інших міжнародних професійних товариств.

Також використано адаптовану методологію Appropriateness Evaluation Protocol — інструменту оцінювання обґрунтованості госпіталізації, який протягом десятиліть застосовують у системах охорони здоров’я різних країн.

Що це означає для пацієнтів

Для пацієнтів головна зміна полягає у більш чітких і прозорих правилах визначення необхідності стаціонарного лікування.

Водночас новий стандарт не скасовує право пацієнта на госпіталізацію, якщо його стан цього потребує, і не встановлює універсального терміну перебування в лікарні.

Мета документа — визначати, де саме пацієнт має отримувати необхідну допомогу: у стаціонарі, амбулаторно або в іншому форматі. При цьому рішення має ґрунтуватися не лише на формальному переліку симптомів, а на загальній клінічній картині та безпеці людини.

Важливо також, що стандарт не встановлює тарифи, правила оплати медичних послуг або кількість лікарняних ліжок. Його завдання — уніфікувати саме медичні підходи до госпіталізації, лікування та виписки.

Раніше Телеканал D1 повідомляв, що на Дніпропетровщині знову заборонили виловлювати раків.