ДніпроСуспільство

Навчання онлайн та нюанси в професії вчителя: Юлія Мирошник на D1

Вчителька географії Юлія Мирошник доєдналася до спілкування у прямому ефірі на D1.

Про дистанційне навчання у воєнні часи.

Карантин нас підготував. Для багатьох тоді стало відкриттям, що можна працювати онлайн. Ті вчителі, які трошки старші, встигли опанувати та навчитися працювати саме так. Але якщо закінчувати навчання ми так звикли, то починати було важко. Особливо, якщо ти береш новий клас і маєш пізнати цих дітей.

Про вибір професії.

Стати вчителем — не було моєю мрією, в перших класах я мріяла стати стюардесою. А потім, на одному з уроків, завдяки моїй першій вчительці, я зрозуміла, що хочу стати вчителем. А стосовно географії — тут вдячність моїй вчительці географії, яка змогла привити любов до предмету.

Про нюанси в професії вчителя.

Коли приходять діти, ти можеш знайти з дитиною контакт, все буде добре. А якщо батьки не добре ставляться до вчителя і при своїй дитині говорять якісь погані речі, то ставлення дитини до вчителя змінюється. З батьками набагато важче, ніж з дітьми. Я намагаюся рухатися на їхній хвилі, на їхній мові, але має бути дистанція, бо без неї діти будуть сприймати вчителя не як вчителя, а як подружку.

Про учнів ВПО.

Є у мене в класі такі діти, і в класах, де я викладаю їх також багато. І всі вони різні. Є діти, які знаходяться на окупованій території, а навчаються у нас. Треба розуміти їх, треба розуміти, що вони пережили. Якщо дитина хоче сидіти з іграшкою — нехай. Можливо, їй так комфортніше. Їм так краще, простіше. І місцеві діти дуже лояльно приймають нових дітей. Дуже приємно бачити таку реакцію.

Про вимкнені камери та мікрофони.

Так, ти думаєш, чи є дитина взагалі, але ти розумієш — дитина може жити в однокімнатній квартирі, з братами та сестрами, з працюючою дистанційно мамою. Тому вона і вимикає камеру та мікрофон. І вона має на це право.

Про дистанційні контрольні.

Це називається академічна доброчесність, і ми намагаємося прививати це дітям. Бо в подальшому це може зіграти з ними погану роль. Все, звісно, на довірі. Я в більшості довіряю. Я розумію, що можуть списати. Я бачу це, бо вчителі розуміють, як дитина вчиться, особливо, коли це вже давній учень. Але ми намагаємося робити все на довірі.



Back to top button