ДніпроСуспільство

Наша кіноіндустрія буде потужною: Денис Тарасов на D1

Режисер та продюсер Денис Тарасов доєднався до спілкування у прямому ефірі на D1.

Про перші дні війни.

За вікном були гвинтокрили. Я прокинувся від страшного шуму. Не розумів, що відбувається. Підійшов до вікна і побачив їх. Я нарахував десь 55 штук. Емоції — взагалі я не повірив, що це російська армія, думав, може зйомки кіно. Спочатку ти в це не віриш, а потім розумієш, це війна. Я поїхав до своїх дітей, зібрав їх і ми почали думати, що робити далі.

Про дітей.

Моїм дітям 10 і 11 років, я говорю з ними абсолютно правдиво. Я розповідаю все, як є. Десь на 15 добу з початку повномасштабного вторгнення я вивіз дітей на західну Україну, а потім вони з мамою поїхали до Латвії. Нещодавно повернулися. Ми говорили, що це необхідна міра. Зараз готуємося до школи. Ми знайшли з ними такий підхід, що вони не дуже жахаються. Сприймають це досі адекватно. 1-го вересня підуть до школи. Там готують підвал від бункер. Подивимося, як все буде.

Про волотерську діяльність.

Я почав займатися волонтерством десь через два тижні після початку війни. Був у рідному Тернополі, де я народився. Я розумів, що мені немає що робити. До війни я зняв фільм, ми мали заходити в монтажний період, але все це зупинолося. Я подумав, що я маю щось робити і знайшов знайому з Польщі, у неї був мікроавтобус гуманітарки, його слід було доставити до Києва. Я познайомився з людиною, яка займається складами, перевозками, почав набувати волонтерів, які це робили. Автобус до Києва доставили. І ми вже привезли більше 80 автівок до наших ЗСУ, 7 карет швидкої, багато гуманітарної допомоги по різним регіонам України. Допомагаємо чим можемо нашій армії, нашим людям. Щодо донатів — це дуже важливо. Але існують шахраї, тож донатити слід перевіреним організаціям та людям. Донатити важливо, і я дякую українцям, які це роблять. Ми сильна нація, ми багата нація. Ми можемо підтримувати армію та людей.

Про перший день після перемоги.

Ця війна відібрала в нас можливість бачити друзів, бо всі порозїжджалися. І я вірю, що в перший день перемоги я буду зі своїми друзями. Я дуже хочу їх побачити. Я не вживаю алкоголю, але мабуть перший раз нап’юся.

Про українське кіно після перемоги.

Моя професія залишиться такою ж, але без російських акторів, режисерів і т.д. Я хочу нашу потужну кіноіндустрію. Я зараз доробляю кіно про те, як радянський союз запроторював людей до психушки, я хочу показати кіно світові, щоб люди знали історію і знали де коріння зла. Що ще з радянських часів та влада забороняла нам бути українцями. Ми маємо знімати українською і підтримувати українську культуру. Українське кіно є, воно буде і воно буде потужним.



Back to top button