Людина сприймає світ через зір на 90%: Валерій Сердюк на D1

Доктор медичних наук, професор Валерій Сердюк доєднався до спілкування у програмі “Здоров’я UA” на D1.

Про збереження зору.

Після 45-50 років слід частіше відвідувати офтальмолога. Це перше. А так, кажуть, що до 50 років людина заробляє гроші, щоб потім мати їх для лікування. Якщо серйозно, то через зір людина сприймає навколишній світ, на 90% саме через нього, і лише на 10% — за допомогою інших відчуттів. Звісно завжди необхідна профілактика, і зараз сюди входить і правильне використання гаджетів. Зі шкільної короткозорості, как є наслідком неправильного використання гаджетів, близько 60-70% дітей вже є нашими маленькими пацієнтами. І 30% з них залишаються пацієнтами на довгі роки. Завжди треба вчасно звертатися до офтальмолога.

Про біодобавки та чарівні препарати, які повертають зір.

Є крихта правди в цих препаратах, є і комерційний інтерес. Препарат буде ефективнішим через те, що можна з’їсти одну пігулку замість відра чорниці. Тим не менш, якщо ви будете їсти потроху чорниці в день, цього буде достатньо, аби підтримувати ваш зір. Я більш схиляюся до натуральних продуктів. Звісно, є і гарні добавки, є й індиферентні. Я більш схиляюся до перевірених препаратів, які мають сертифікати та реальний медичний ефект.

Про роботу під час війни.

Наша Дніпропетровська обласна клінічна офтальмологічна лікарня, де я працюю, це заклад, що працює з 2014 року фактично під війну. У нас були ідеї створення тимчасового військового госпіталю. Ми фактично працюємо на наших поранених. Вони до нас поступають і ми надаємо їм допомогу. Ми підготували спеціалістів, які володіють унікальними методиками лікування, ми маємо досвід, який отримали за цей період, і я гадаю, що на сьогодні мало клінік і у нас, і навіть в Європі, які п’ють такий багатий досвід бойової травми. Ми працюємо 24/7. Йде війна. Йдуть важкі поранення.Подекуди, поранення абсолютно новою зброєю — і лазерною, і хімічною. Все це досвід. Звісно, зараз ми знаємо, як справлятися з тим чи іншим пораненням. Наш досвід було признано як достатньо серйозний і якого немає навіть у закордонних клініках. Звісно, зараз важко працювати, бо ми маємо потребу в специфічних матеріалах та медикаментах, які виготовляються закордоном. Важко з доставкою, важко з фінансової точки зору. Ми зможемо реалізовувати вся наші можливості, але завдячуючи волонтерський допомозі, нам допомагають. З лютого 4 місяці ми протрималися завдячуючи Асоціаціям, які поставляли матеріали для операцій. Зараз ми можемо протриматися 2-3 місяці на наших запасах.

Про прийоми у клініці.

До нас можна потрапити у будь-який момент. Так, великі черги, треба розуміти лікарів. Але потрапити — цілком можливо і ми намагаємося прийняти всіх. Я би попрохав лише про одне — якщо є якісь медичні документи, результати аналізів — беріть їх з собою.

Про законопроекти щодо приватизації медичних закладів.

Вже прийнято закон у другому читанні, залишилося лише підписати Президенту. Моє ставлення до цього — обережне. Бо всі медзаклади різні. Вони можуть бути цікаві як порядним людям, так і не дуже. Закон передбачав, що перед усім слід розглядати ті медичні заклади, які вже втратили свою функціональну можливість. І тут є думка приватизації таких закладів, щоб з них зробили функціональні заклади. Тут нема нічого поганого. Та є інша сторона. Лікарні, які можна банкротити, робити з ними все, що завгодно. І там лікарні викликають інтерес лише через місцезнаходження. Було б добре, щоб рентабельні лікувальні заклади, які приносять користь населенню — такі заклади можна було б дати на приватизацію колективам, які б знайшли інвесторів та зробили лікарні ще кращими. Будь-яка приватизація може привезти до того, що медицина може стати менш соціальною.