Іван Дремлюга: «Гасло “Слава Україні” народилося ще в 40-х роках»

Голова ГО “ДНІПРОВСЬКЕ ТОВАРИСТВО ПОЛІТИЧНИХ В’ЯЗНІВ І РЕПРЕСОВАНИХ” Іван Дремлюга доєднався до спілкування у прямому ефірі на D1.

Про репресування політичних в’язнів.

Увійшовши до складу радянського союзу, ми попали під пресинг комуністичної ідеології, яка не передбачала існування української нації. Треба було бути в цій системі, а люди, які чинили спротив, зазнавали переслідування та репресій. У системи комуністичного режиму державність на першому місці, а вже потім людина. І зараз Україна ставить на перше місце людину, її свободу. А російська імперія на перше місце ставить державність та “вєлічіє”. І оце “вєлічіє” на порожньому місці зазомбувало їхнє населення. Ми захищаємо свої інтереси, і в цій боротьбі однозначно переможемо.

Про причини репресування.

Репресували за опір. Та були й кумедні причини. Я знаю історію, коли мої близькі родичі свого часу жили у Воркуті, і там на роботі була жіночка, колишня спортсменка, яка будучі в Одесі, під час тренування, заплила за буйки. А там той буйок був кордоном держави. І запливши за нього жінка отримала 10 років ув’язнення. Режим був настільки суворий, що одне слово, не сказане так, як треба — могло привести до ув’язнення. В остання роки там поширилася умовна демократія, але це вже після 1985 року. А так, був режим настільки жорстокий, що українська нація поплатилася мільйонами своїх людей. Всі пам’ятають голодомори, всі пам’ятають той геноцид.

Про просвітницьку роботу.

Ми, починаючи з 2017 року, після виходу закону про декомунізацію, вирішили робити просвітницьку роботу зі студентами на прикладі героїв, які боролися з режимом. І у нас є загальна мета — створити електрону книгу борців за незалежність України на території Січеславщини. Ця антикомуністична пропаганда дуже потрібна, бо ми зняли пам’ятники, перейменували вулиці, а свідомості людської ми ще не зламали. Страшно покоління досі думає, що при радянському союзі було добре, бо всі знали, що їм робити. Та вони не зали, що можно жити було по-іншому, по-іншому будувати свої плани.

Про місця депортацій.

Це Далеких Схід, Архангельська область, Північний Казахстан, Воркута… Тобто, подалі від України. В мене є одна бабуся, 1929 року народження, вона розповідає, як йшло розкуркулення їхньої сім’ї. Вони жили на хуторі, батько з матір’ю та ще троє дітей. І коли у них забрали все майно та худобу, більш за все мене вразило, що ще й розстріляли їхніх собак, трьох вівчарок. Просто так, такі варварські дії. Нажаль, таке залишається у наших сусідів, ця тоталітарна система, яка зробила з них монстрів.

Про те, як зв’язатися з ГО.

Багато людей дійсно потерпіли від репресій, якщо ви не персонально були задіяні, а ваші родичі — звертайтеся до нас за адресою площа Шевченка, 7, к. 129. Прийом у вівторок та четвер, з 10:00 до 16:00. У кого виникають питання — будь ласка, звертайтеся.