Історія Всесвітнього дня вишиванки, який цьогоріч відзначає 20-літній ювілей
21 травня 2026 року українці вбираються у вишиванки з нагоди Всесвітнього дня цієї сорочки, в якій “зашито” код нації. Ба більше, цьогоріч свято відзначає 20-річний ювілей із дня заснування.
Про це розповідає Телеканал D1.
Сталого дня святкування Всесвітній день вишиванки не має – це завжди третій четвер травня. Його метою є не тільки “спонукати” українців одягнути національний одяг, а й нагадати про важливість єднання як нації і збереження традицій.
Вбратися у вишиванки можуть й іноземці поза Україною, які бажають підтримати нашу державу, люблять її культуру тощо. Адже це свято не прив’язане до державної чи релігійної дати.
Як заснували Всесвітній день вишиванки
Історія заснування Всесвітнього дня вишиванки бере початок у далекому 2006 році. Тоді Леся Воронюк, студентка факультету історії, політології та міжнародних відносин Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича, запропонувала одногрупникам обрати дату, в яку всі вони прийдуть на навчання у традиційних українських сорочках.
Така ідея спала Лесі на думку через те, що її одногрупник Ігор Житарюк часто відвідує пари у вишиванці.
Цю акцію підхопили інші навчальні заклади Чернівців, зокрема школи дитячі садочки. Згодом вона поширилася всією Україною та світом.
Якою є “традиційна” українська вишиванка
Української вишиванки, яка була б взірцем “традиційності”, не існує. Адже вишиті сорочки в Україні завжди різнилися залежно від регіону. Втім, вони мають відповідати певним критеріям, аби називатися вишиванками.
1. Матеріал та крій
Вважається, що справжню українську вишиванку не може бути виготовлено із синтетики. Також вона не має бути обтислою. Тканина – винятково натуральна, наприклад, домоткане конопляне або лляне полотно білого або сіруватого кольору.
Крій – вільний і прямий. Жіночі традиційно ділилися на два типи: “додільн” (довгі, до п’ят) та “до підтички” (верхня частина з тонкого полотна, а нижня спідниця – з грубшого). Чоловічі сорочки носили навипуск і підперезували поясом (крайкою).
2. Місцерозташування вишивки
Місце вишивки ніколи не обиралося навмання. Це завжди були ділянки сорочки, які закривали найуразливіші частини тіла, а вишивка слугувала їм оберегом.
- У жінок: Найбагатше прикрашали рукава (особливо”уставки” – плечову частину), горловину, манжети (чохли) та поділ сорочки.
- У чоловіків: Орнамент зосереджувався на пазусі (грудях), комірі (стійці або викладному) та на кінцях рукавів.
3. Орнаментика та символізм
У класичній вишивці виділяють три великі групи візерунків:
- Геометричні (найдавніші): Ромби (символ родючості, землі), хрести (захист, сонце), розетки (зірки). Вони є основою для вишивки Поділля, Гуцульщини та Полісся.
- Рослинні: Дубове листя (чоловіча сила, міць), калина (жіноча краса, безсмертя роду), мак (пам’ять, захист від зла), виноград (радість створення сім’ї). Цей стиль став дуже популярним на Наддніпрянщині.
- Зооморфні (тваринні): Птахи (солов’ї, зозулі, павичі), які найчастіше зображувалися парами, що символізувало кохання та створення нової родини.
4. Класичні кольори
Колористика залежала від регіону, проте базове поєднання, оспіване в піснях — це червоний та чорний (червоний — то любов, а чорний — то журба).
- Полтавщина: Відома своєю вишуканою технікою “білим по білому”. Це класика українського мінімалізму та високої майстерності.
- Поділля (Вінниччина, Хмельниччина): Класикою тут вважається густа, майже суцільна чорна вишивка з додаванням червоного або кольорових ниток.
- Полісся: Стримані, чіткі геометричні узори, де домінує насичений червоний колір.
Чи існує російська вишиванка і чим вона відрізняється від української
Те, що вишиванкою має право називатися будь-яка вишита сорочка чи кофтинка – міф. Слово “вишиванка” – це суто український маркер, закріплений за українською культурою та традицією.
Росіяни ж у давнину носили косоворотки. Їх також прикрашали вишивкою, але відмінностей між цими двома вбраннями все ж багато.
Наприклад, крій косоворотки – вузький, розріз коміра – не по центру, а ліворуч або праворуч. На грудях вишивки ніколи не було, хіба на комірі, по краю манжетів і вздовж подолу. Крім того, досить поширеними є не тільки білі косоворотки, а й яскраво-червоні.
Раніше ми писали про українську вишиванку: таємниці національного символу.