ДнепрОбщество

Ірина Зайцева: «Ми зараз стоїмо, і тримаємо ті двері до Європи, у які лізе орда»

В ефірі програми «Простір свободи на D1» виконавча директорка телеканалу Ірина Зайцева розповідає про хімічну зброю, що була використана в Маріуполі та ділиться подробицями табу щодо критики влади.

Про стан здоров’я поранених при ракетному обстрілі рятувальників.

Ми дуже сподіваємося, що у Євгенії Дудки все буде добре. Вчора показали її форму — під бронежилетом було місце, пробите уламком. Є уламок і в касці… Зараз лікарі кажуть, що їй трохи краще. І всі ми сподіваємося, що всі постраждалі незабаром одужають.

Про хімічну зброю у Маріуполі.

Дивує навіть не просто поведінка рашистів. Бо після гвалтувань немовлят ми нічому не дивуємося. А от те, що європейська спільнота цьому не вірить — дивує. Це їм просто неможливо уявити, що в 21 столітті можна використовувати хімічну зброю. Тому всі виказали занепокоєння, чергове. Та мені здається, що наші європейські друзі, які дуже зараз допомагають Україні, не можуть просто до кінця повірити, що в наш час можна просто взяти та на місто направити хімічну зброю. На мирних людей скинути бомби з хімічною зброєю.

Про війну.

Особисто у мене складається таке враження, що вони не збираються зупинятися. Якщо ми їх не будемо зупиняти. Росіяни багато років звикли працювати з європейськими державами на європейській хвилі. І вони звикли обходити цю «стару Європу». А у нас вони зустрілися з козаками! Тут немає такого, що їм хтось у рота зазирає. Тож, саме на нас випала така доля — зупинити орду.

Про незадоволених.

Ми — інакші. Ми відрізняємося від росіянців тим, що не топчемо одне одного в багнюку. У нас немає злоби. Ми своїх не засуджуємо.

Про європейську занепокоєність.

Ми зараз стоїмо, і тримаємо ті двері до Європи, у які лізе орда. Звичайно, ми від всього цивілізованого світу вимагаємо допомоги. Зараз ми розуміємо, що до нас поїхала важка техніка, і це буде інший виток війни. Але ж і росіянці мають зброю. І вся ця зброя використовується на нашій землі.

Про табу на критику влади.

Ми взяли на себе з 24 лютого табу. Ми не розповідаємо казнокрадів, не критикуємо. Але, ми все документуємо. Бо тендери не зупиняються. Ми це бачимо. І коли я читаю, що в якомусь чаті якась вчителька збирає постільне для переселенців, то в мене просто гнів клокочить. У нас кожна жінка віддасть останнє, але ж для цього є кошти. Я кажу і буду казати — все, що ми робимо, ми маємо робити самі. З себе питати. За все. І, головне, задуматися — що ми будемо робити далі.

Повну версію інтерв’ю дивіться тут.



Back to top button