Дмитро Чернов: «Війна зв’язала націю в єдиний біоритм»

Актор театру та кіно Дмитро Чернов доєднався до спілкування у прямому ефірі на D1.

Про сьогодення та волонтерську діяльність.

Я з 24 лютого вдома, в Києві. Сьогодні піду на репетицію, в театр. Щодо волонерства — я дякую всім, хто допомагає. Люди — фантастичні. Така щира душа в українського народу, що навіть в такий скрутний час вони всеодно допомогають. І ми разом робимо ці дива. Днями придбали бус для для 128 батальйону, де служить наш артист, Алекс Печериця. Я задіяв у зборі артистів, ми записали ролік. Буквально за тиждень ми назбирали певну суму грошей і придбали автомобіль. Вчора він вирушив до хлопців. Надіюсь, він стане в нагоді, щоб крушти орків.

Про підтримку.

Підтримка завжди важлива. А в такий час — ще більше. Тому я підтримав таку ініціативу, як написання листів вдячності українським військовим.

Про театр.

У нас є музично-літературне програми, група від театру їздить по різним місцям, де є наші хлопці. Що стосується самого театру, то у нас є зараз вистави, репетируємо у нас в національному театрі Франка, а граємо вистави на базі театру Лесі Українки. У нас немає бомбосховища, тому ми вдячні, що можемо грати там.

Про щоденники недолугого окупанта.

Ці ролики сподобалися глядачеві, це видно по фоловерам. Наразі є вже 11 випусків. Тоді у мене була можливість робити цю справу таким чином — я бачив недолугість російських пропагандистів, і не міг цим не скористатися. Це був би гріх, не скористатися їхнею зброєю проти ж них. Найближчим часом 12 серію обов’язково зроблю.

Про колег з росії.

Там як було, так і залишилося. Всі, хто змінив думку — виїхали з росії. А загалом, та більшість, що я гадав має відреагувати — нічого такого немає. Мені ніхто не писав, не дзвонив, не казав — Дімка, пробач, нас засліпили. Ну, то Бог їм суддя.

Про український кінематограф після нашої перемоги.

Буде зріст. Мені здається, ця жахлива війна з’єднала націю в єдиний біоритм. З радянських часів нам нав’язували комплекс меншовартості. А зараз прийшов той час, коли молоде покоління митців зрозуміє, хто вони є, що вони можуть, і що вони не другорядні. Себе треба шанувати, від цього киномистецтво виграє. І буде без жодного москаля. У нас є чим зайнятися, є кому зайнятися.