Через війну в Україні собаки стали дедалі частіше об’єднуватися в зграї і контролювати територію. Але не вміють робити це так, як, наприклад, вовки, і порушують баланс у природі.
Про це в коментарі “Телеграфу” розповів менеджер проєктів напряму “Рідкісні види” WWF-Україна Ігор Дикий, повідомляє Телеканал D1.
Як пояснив Ігор дикий, основна відмінність між собаками і вовками, які об’єдналися в зграю і контролюють територію – це те, що пси не вміють полювати. Тобто роблять це “неправильно”.
Адже природа створила собак так, що для виживання їм не потрібно нападати на косуль, зайців, лисиць, великих парнокопитних тварин. Та через спричинений війною дисбаланс у природі вони займають місце тих самих вовків і роблять це.
Все часто завершується не стільки вбивствами, стільки каліцтвами.
На Дніпропетровщині зоолог Анатолій Урбан-Новак обґрунтовував небезпеку цього явища тим, що, якщо йдеться про, наприклад, захоплення собаками лісу, це призводить до того, що пси відбирають їжу у його природних мешканців.
“Це порушує баланс: дикі тварини або голодують, або змушені змінювати поведінку. Та й зграї собак у лісі можуть ставати територіальними й агресивними”, – наголосив пан Анатолій.
Не меншу загрозу зграї собак становлять і для людини. В середині червня у Кривому Розі 15 псів напали на дитину. На те, що тварини тероризують район, містяни скаржилися ще раніше.
Як боротися із засиллям безпритульних собак в умовах війни: поради ШІ
1. Регулювання чисельності: ОСВВ чи вимушене вилучення?
Традиційний для мирного часу метод ОСВВ (Відлов – Стерилізація – Вакцинація – Повернення) добре працює в міському середовищі для контролю народжуваності. Проте для лісових зграй та агресивних псів він не є ефективним:
- Стерилізована собака не перестає бути хижаком. Вона так само хоче їсти, об’єднується в зграю та захищає територію.
- Рішення: Тварин, які вже продемонстрували агресію до людей або здичавіли до рівня лісових хижаків, не можна повертати в середовище. Їх необхідно вилучати до притулків тривалого утримання. Враховуючи дефіцит місць, у воєнний час критично важливо залучати міжнародні зоозахисні гранти для розширення шелтерів.
2. Ліквідація кормової бази в містах і селах
Собаки тяжіють до населених пунктів або лісосмуг поруч із ними через доступ до їжі.
- Контроль сміттєзвалищ: Смітники у прифронтових та тилових районах мають бути закритими. Харчові відходи – головне паливо для зростання популяції.
- Суворий контроль за “пригодовуванням”: Мешканці міст, керуючись хибним гуманізмом, часто підгодовують зграї біля шкіл, лікарень чи житлових масивів (як це нерідко буває у скаргах з Кривого Рогу). Це змушує собак вважати цю територію своєю і захищати її від “чужих” – наприклад, від дітей, що проходять повз.
3. Робота єгерських служб та лісників
У лісових угіддях, де пси витісняють косуль та лисиць, контроль мають брати на себе лісництва та єгері.
- Згідно із законодавством України, бродячі собаки в мисливських угіддях підлягають вилученню (або відстрілу єгерями під час сезону полювання, який наразі закритий через війну).
- Рішення на час війни: Необхідно розробити цільові дозволи від Військових адміністрацій для єгерських служб на проведення санітарних заходів у лісах (безпечний відлов або точкове вилучення), оскільки здичавілі зграї переносять сказ та нищать фауну.
4. Відповідальність власників та реєстрація
Значна частина цих зграй – це колишні домашні пси, залишені під час евакуації, або їхнє перше покоління.
- Навіть в умовах війни громади мають впроваджувати обов’язкове чіпування та реєстрацію тварин. Якщо собаку знайшли на вулиці, власник повинен нести адміністративну (а у випадку нападу – кримінальну) відповідальність.
- Військові та волонтери на блокпостах і в зоні бойових дій мають сприяти вивезенню та стерилізації тварин, щоб перекрити “потік” нових безпритульних псів у тилові області, такі як Дніпропетровщина.
Раніше ми писали, що через війну домашні собаки в Україні з неймовірною швидкістю перетворюються на хижаків: чим це загрожує.
