Через війну домашні собаки в Україні з неймовірною швидкістю перетворюються на хижаків: чим це загрожує

Через війну в Україні “дичавіють” домашні собаки. Це відслідковується по їхнім зовнішньому вигляду і поведінці, а найсильніше змінюються пси на прифронтових територіях. 

Про це повідомляє Телеканал D1 з посиланням на УНІАН. 

Як розповів УНІАНу зоолог Львівського національного університету імені Івана Франка Ігор Дикий, що 2 роки служив у ЗСУ, під впливом війни собаки зазнали змін зовнішності і поведінки на диво швидко.

Варто зазначити, що це стосується здебільшого псів, які колись мали господарів, але ті покинули їх через наближення фронту. Внаслідок бойових дій чимало тварин отримали поранення і каліцтва.

“Багато бродячих собак жили з нами в селі Зарічне. Вони були в жаху від бойових дій; деякі страждали від контузії. У однієї маленької собачки була зламана лапа, яка неправильно зрослася, через що вона залишилася кульгавою назавжди. Інша осліпла на одне око, втративши його під час вибуху”, – поділився Ігор Дикий.

Це прикрі, але очевидні реалії будь-якої війни. Вони спостерігалися б не так масово, якби власники евакуювалися разом з тваринами або знайшли для них нових хазяїв у більше безпечному населеному пункті.

Та найбільше науковця здивувало не це. На тлі постійної загрози зовнішність собак стрімко змінилася – і йдеться не про травми.

Це саме “трансформація” рис морди й тулуба.

Скажімо, біля лінії фронту частіше трапляються гостровухі собаки, ніж висловухі. З прямими хвостами і забарвленнями, які майже не містять білого кольору, дізналося медіа від співавторки цього дослідження і докторантки Гданьського університету в Польщі Малгожати Вітек.

Їх можна легко сплутати, скажімо, з вовками.

“Війна діє як потужний фільтр, сприяючи рисам, які покращують виживаність в екстремальних умовах”, – наголосила вона.

Ще серед ознак – низька маса тіла. Адже такий пес з меншою ймовірністю активує протипіхотну міну, йому легше сховатися від уламків боєприпасів тощо.

Відповідно, вкрай рідко можна зустріти на передовій старих і хворих собак – це “природний добір”.

Також пси віддають перевагу не життю самітників, а у зграях. І їм майже не потрібна людина, щоб вижити.

“Це можна розглядати як фералізацію (здичавіння) – повернення до життя, незалежного від людини”, – пояснила керівниця проєкту і біологиня з Гданського університету Малгожата Пілот.

Науковиця додала, що війни – це не тільки гуманітарні кризи. Це ще й екологічні катастрофи.