$4000 Вілкул витрачає на рекламу у Facebook: як працюють депутати партії у Дніпрі (Відео)

Як колишні опоненти у мерських перегонах стали партнерами? Чому «опозиційність» фракції Вілкула закінчується там, де починається голосування за бюджетні мільйони Дніпра? Як під виглядом соціальних ініціатив просувають політичні амбіції?

Про це у програмі “Проявлення” на Телеканалі D1.

Сьогодні ми говоримо про політичну силу «Блок Вілкула — Українська перспектива». У Дніпровській міській раді – це фракція з 5-х депутатів. 

Голова фракції  – Наталія Начар’ян.  Ще є – Наталія Пилипенко, Альона Ведмідь, Наталя Гончаренко і Ярослав Гивель. Депутат Гивель, як повідомлялося, долучився до лав Збройних Сил України.

Поки в Кривому Розі родина Вілкулів тримає вертикаль влади через посади мера та неоднозначної «Ради оборони», у Дніпрі ця партія стала надійним союзником мера Бориса Філатова.

Ще задовго до місцевих виборів 2020 року на Дніпропетровщині партію “Блок Вілкула “Українська перспектива” просували через дуже схожий за назвою благодійний фонд  – Фонд Олександра Вілкула “Українська перспектива”. За даними руху Чесно, завдяки діяльності фонду тоді активно рекламувався сам Вілкул та його оточення – так би мовити “засівали” регіон. Тому логічним наступним кроком була реєстрація партії саме із прізвищем політика та назвою фонду. 

За даними платформи юрконтроль, історія створення цієї політсили сягає 20 серпня 2014 року. Під нинішньою назвою вона з’явилася наприкінці червня 2020 року, коли партія “Перспектива” перейменувалася на “Блок Вілкула “Українська перспектива”.

І стає зрозуміло, що схожість із назвою благодійного фонду надає їй перевагу. По-перше, організація з такою назвою вже давно на слуху і ще до створення партії мала певний рівень пізнаванності. По-друге, благодійна діяльність фонду явно асоціюється з партією. У подібних випадках межа між фондом і політичним брендом настільки розмивається, що розрізнити, де починається одне й закінчується інше, практично неможливо.

Лідер партії – Олександр Вілкул, роками вибудовував імідж «міцного господарника», що базувався на фундаменті промислових гігантів Кривбасу. Це людина-система. Ексвіцепрем’єр, голова Дніпропетровської обласної державної адміністрації часів Януковича, нардеп від «Партії регіонів» та «Опозиційного блоку». Як бачимо – його політична кар’єра — це шлях через усі проросійські проєкти останнього двадцятиріччя. 

Зараз проросійські партії заборонені. А їхні лідери – зрадники, колишні соратники Вілкула за гратами, під судом чи у вигнанні.

“Блок Вілкула “Українська перспектива” став свого часу таким собі «запасним аеродромом» для регіональних еліт, які прагнули дистанціюватися від токсичного бренду колишньої партії влади, зберігаючи при цьому доступ до адміністративних та фінансових ресурсів. 

Партія була створена як регіональна, заявив тоді Олександр Вілкул. Очолила її Оксана Живага — була помічницею Вілкула, коли той працював  депутатом Верховної Ради. 

Еволюція партії відбувалася в контексті постійного балансування між проросійською риторикою минулого та необхідністю демонструвати локальний патріотизм. 

На місцевих виборах 2020 року «Блок Вілкула» застосував агресивну стратегію експансії. У Дніпрі партія зуміла мобілізувати свій ядерний електорат, набравши достатню кількість голосів для проходження до міської ради, де була сформована фракція з п’яти депутатів. 

Олександр Вілкул, балотуючись на посаду міського голови Дніпра, отримав 12,95% голосів, посівши третє місце. Цей результат, хоч і не дозволив йому вийти у другий тур, та зафіксував партію як значущого гравця, здатного впливати на ухвалення ключових рішень у мільйонному місті. Стратегія партії базувалася на поєднанні потужної медійної присутності та соціального популізму, що реалізовувався через численні благодійні ініціативи.

Особливої уваги заслуговує трансформація Вілкула після 24 лютого 2022 року. Тоді, перед загрозою повномасштабного вторгнення, він обійняв посаду голови Ради оборони Кривого Рогу — органу, статус якого викликає серйозні запитання у правників та експертів. Згідно з розслідуванням медіа «Свої.City»,  за Законом «Про оборону України», така структура не є офіційним органом місцевого самоврядування або державної влади. У перші дні війни повідомлялося про призначення Вілкула начальником військової адміністрації міста за розпорядженням ОВА, проте пізніше з’ясувалося, що офіційного указу Президента про створення такої адміністрації у Кривому Розі не існувало. 

Критика статусу голови «Ради оборони» базується на тому, що вона підміняє собою законні органи влади. Поки міський голова Юрій Вілкул (батько Олександра) офіційно виконує обов’язки секретаря міськради, реальні важелі управління зосереджені в руках сина, який не несе прямої відповідальності перед законом як посадова особа. 

ей так званий «фантомний» статус дозволяє Вілкулу витрачати близько 4 000 доларів на місяць на просування своєї Facebook-сторінки. Такі дані опублікували аналітики руху Чесно у матеріалі – “Мільйони на рекламу: хто з політиків витратив найбільше в 2025 році?” Згідно з цим дослідженням Вілкул, як голова Ради оборони Кривого Рогу регулярно роздає містянам продуктові набори, а також звітує про благодійну допомогу армії нібито від міста – і це все регулярно показує у рекламі у соцмережі за декілька тисяч доларів на місяць. 

Тим часом, його благодійний фонд  «Українська перспектива» за старими, перевіреними методами роботи фігурує в численних заходах, які проходять як «соціальні ініціативи». Тож і надалі працює на піар Вілкула і його політсили.

Подробиці дивиться у відео:

Раніше Телеканал D1 розповідав, про фракцію ЄС у міськраді Дніпра: Дубаї, Мальдіви, “депутатський люкс” і профілатівська коаліція