165 років перепоховання Шевченка: у Дніпрі вшанували пам’ять великого Кобзаря (Відео)
22 травня Шевченка поховали на Чернечій Горі у Каневі. Традиційно в цей день колектив Дніпровського національного академічного українського музично-драматичного театру, названого на честь Тараса Григоровича, збирається біля пам’ятника молодому Шевченку щоб вшанувати його пам’ять
Про це у ексклюзивному сюжеті Телеканалу D1.
Як відомо, Кобзар помер 10 березня 1861 року в Петербурзі. У столиці Російської імперії поета спочатку і поховали. Проте друзі та шанувальники Тараса Григоровича невдовзі виконали його заповіт і перенесли труну з тілом на рідну Україну. Остання подорож Тараса Григоровича тривала два тижні. 22 травня Шевченка поховали на Чернечій Горі у Каневі.
Сьогодні тут не просто згадують Тараса Шевченка як поета. У театрі, який носить його ім’я, говорять про нього, як про людину, чиє слово і через стільки років не втратило своєї актуальності і звучить досить сучасно. Саме 22 травня – день перепоховання Тараса Шевченка, для працівників театру став днем пам’яті і тихою розмовою із Шевченком.
Для шевченківців ім’я Тараса Григоровича – це не просто офіційна назва. Його слова, його думки звучать зі сцени, а його тексти цитуються у репетиційних залах. Співробітники і актори говорять про те, що актуальність Тараса Григоровича і його текстів сьогодні навіть більше, ніж колись. Адже теми свободи і гідності сьогодні особливо актуальні для кожного українця, для сучасного театру. Та й не тільки для сучасного.
«Уже 108 років ми несемо ім’я Тараса Григоровича Шевченка. З 1918 року, коли наш театр почав працювати. І це був перший в Україні український театр імені Тараса Григоровича Шевченка. Це велика гордість і ми пишаємось тим, що носимо це велике ім’я. Тому ми кожного року приходимо сюди до пам’ятника. Це вже наша традиція, яка буде, мабуть, у всі віки, поки буде працювати театр, а він буде працювати вічно на нашій українській землі. І артисти будуть приходити до нашого вічного учителя, пророка і нашого вічного святителя, який веде нас своїми заповітами, своїми поезіями, своїми картинами, веде у світ знань і попередніх років, тому що історія, бачите, повертається. Колесо історії прийшло і до сьогодення. Тепер ми бачимо, що все, що писав Шевченко, воно повертається і дає нам свої плоди своєю наукою. Ми тепер зовсім інші. Ми бачимо це життя по-іншому, не так, як наші предки. Тарас Григорович Шевченко живе в душі нашого театру. Ми ставимо вистави, ми ставимо концерти, присвячені життю і роботі Тараса Григоровича Шевченка. Ось і сьогодні у нас є на сцені вистава про молодого Тараса Шевченка. Ми пам’ятаємо і будемо пам’ятати, передаючи це нашим прийдешнім поколінням. І дійсно, щороку 22 травня тут, біля пам’ятника молодому Шевченку збираються без зайвого пафосу, із віршами і, найголовніше, пам’яттю. Адже голос Шевченка – це не тільки сторінка із підручника української історії. Це той голос, який продовжує звучати крізь століття, який пережив імперії, війни і сьогодні продовжує існувати разом з українським суспільством і звучати із вулиць, зі сцени, із самої української історії», – каже Оксана Петровська, генеральний директор, художній керівник театру ім. Шевченка, заслужена артистка України.
Павло Живєтьєв, Олег Радіонов, новини на D1.
Раніше Телеканал D1 розповідав, що у Дніпрі відбулася прем’єра вистави, яка поєднує гумор, інтригу та несподівані сюжетні повороти: чому обов’язково треба подивитись?