1600 км на двоколісному у підтримку ЗСУ: 66-річний волонтер Олександр Каніболоцький про свій 7 велопробіг по Україні (Відео)

Олександром Каніболоцьким – 66-річний український веловолонтер та помічник військового капелана із селища Опішня на Полтавщині став широко відомим завдяки своїм масштабним благодійним велопробігам через усю Україну на підтримку Збройних Сил України. У останній велопробіг він подолав понад 1600 кілометрів від Полтавщини до Закарпаття.

Про те, як це було у марафоні “Простір свободи” на Телеканалі D1 з Олександром Каніболоцьким.

Обговорюємо, що стає головним джерелом мотивації у таких довгих маршрутах, як долаються фізичні й емоційні випробування в дорозі, та що допомагає не зупинятися навіть у найскладніші моменти. Також — про зустрічі з людьми, підтримку незнайомців, внутрішні зміни після кожного нового велопробігу і те, як ця дорога поступово перетворюється на спосіб життя і форму особистої підтримки армії.

Після початку повномасштабного вторгнення чоловік хотів піти на фронт, але його не взяли до лав армії через вік і здоров’я. Тоді він вирішив допомагати ЗСУ в інший спосіб — крутити педалі заради донатів.

Свій перший забіг він зробив у 2022 році (проїхав 500 км до Батурина і зібрав гроші на колеса для 72-ї бригади). У травні-червні 2026 року він вирушив у свій найдовший марафон — близько 1500–1628 км від Полтавщини до Закарпаття (через Канів, Хмельницький, Тернопіль, Івано-Франківськ до Чопа).

Усі свої подорожі Олександр здійснює на старенькому радянському велосипеді «Україна» 1984 року випуску, який дістався йому в спадок від батька. Волонтер самостійно підлатав його для поїздок.

Станом на літо 2026 року він здійснив уже 7 великих благодійних велопробігів, подолав загалом понад 7 000 кілометрів та зібрав для потреб військових понад 2 мільйони гривень.

Благодійні марафони даються чоловікові важко. Під час однієї з минулих поїздок у нього відкрилася виразка шлунка, і він понад 300 км доїжджав через сильний біль. Після лікування в онкологічному центрі він знову повернувся на трасу. В дорозі він зазвичай долає по 100–120 км за день, а ночує у волонтерів, лікарнях або відділках поліції. За зібрані кошти Олександр купує дрони, шини та інше спорядження за прямими запитами бійців.

«Це же сьомий мій велопробіг був. Так багато розійшлося по Україні. Мої велопробіги багато бачать і вже просто незнайомі подають звукові сигнали, машуть, зупиняються. «Давайте сфотографуємось!» Так було неподалік Львова. Чоловік обійняв і розповідає, що бачив мене неодноразово, підтримує і тому подібне. А ще є такий блогер в Києві – Євген Пронін. Це була третя поїздка, я доїхав до Канева – донатів там майже нуль. І вже на під’їзді до Білої Церкви мені зателефонував цей блогер і запропонував свою підтримку. Він зробив банку на себе. Потім ми зустрілися у Бучі. Він приїхав у Бучу і знаєте, ми сіли за стіл і він говорить: “Ну, скільки я зібрав коштів?» Ну, я, знаєте, думаю, може 100 000, коли він сказав один мільйон 30 тисяч. І перекинув на мою карточку. Це була неймовірна зустріч в Бучі. Надвірні добре мене зустрічали, у Прилуках добре зустрічали, виїжджали велосипедисти супроводом. Було супер. Багато таких зустрічей було. Емоції, емоції неймовірні, тому що я бачу, люди мені довіряють. Люди довіряють і пропонують різні свої умови. Той з ночівлі, той пообідати, то ще ж. Різні підтримки», – розповідає Олександр Каніболоцький.

Раніше Телеканал D1 розповідав, як підрив Каховської ГЕС змінив аграрний сектор України: документальна стрічка про нищівні наслідки катастрофи.