Вчителька географії Юлія Мирошник доєдналася до спілкування у прямому ефірі на D1.
Про останній дзвоник та навчальний процес під час війни.
Вчора був останній дзвоник. Дзвоник онлайн. Ми не вперше так його проводимо, але цього року це було дійсно свято зі сльозами на очах. Дійсно, дуже важко було реагувати і на тривоги, і на навчання. Під час тривоги уроки закінчувалися. Бувало так, що з 6-7 уроків можна було провести 1-2. Бо тривога. Якщо дитина хоче, вона обов’язково вивче те, що їй потрібно. А сьогодні в сучасних реаліях головне психологічне здоров’я дитини.
Про зміни у поведінці дітей.
Деякі діти, особли во ті, що поїхали за кордон, повиключали оповіщення про тривоги і спокійно реагували, були більш веселі. А ті, хто перебували тут, в Дніпрі, емоційно реагували на все, що відбувається. І в першу чергу слід було не розпочати урок, а заспокоїти дитину. Багато хто з дітей за цей період отримали в подарунок, або підібрали домашніх тварин. У дітей з’явилися друзі. Можливо, це через те, що вони багато часу проводили вдома, а спілкування було потрібно. Ось і з’явилися улюбленці.
Про роботу вчителя в нових умовах.
Змінилося все. І відношення вчителів до уроку. Бо тут в тебе урок, тут ти плетеш сітки, тут шиєш щось для захисників. Життя вносить свої корективи. До уроків підготовка також змінилася. За кордон діти не брали ні підручники, ні атласи. Тому я проводила презентації, щоб діти могли отримати необхідний матеріал.
Про повернення в навчальні заклади.
Ще дуже зарано. Я боюся уявити, що може статися. Я проти того, щоб відновлювали очний освітній процес. Нічого погано в дистанційному навчанні немає. Воно навпаки привчає дітей до самостійності та дисципліни.
