Свобода не буває даністю. Її не можна просто взяти і отримати раз і назавжди. Її потрібно, як мінімум, берегти. За неї потрібно обов’язково боротися. І сьогодні українці знають ціну цих слів, як ніхто інший.35 років тому Україна проголосила свою незалежність. А сьогодні ми щодня доводимо право залишатися вільними своїми рішеннями, своєю працею, своєю стійкістю і найважливіше мужністю тих, хто захищає нашу державу.
Про це у марафоні “Просторі Свободи” на Телеканалі D1 розповідає Олексій Івашин, голова ГО “Громадсько-військовий рух”, ветеран російсько-української війни.
Сьогодні ми, як і кожного дня, згадуємо тих, завдяки кому можемо зустрічати цей день. Вшановуємо тих, кого вже немає поруч. говоримо про тих, хто зараз тримає оборону і розповідаємо про українців, які навіть у найважчі часи створюють, допомагають, відновлюють, навчають і просто продовжують жити. Бо незалежність – це не лише дата в календарі. Це можливість говорити українською. Це право називати свої міста українськими. І це наша культура, наша пам’ять, наша музика, наші діти і наше майбутнє.
Говоримо про все, що пов’язано з війною і українцями на війні. Поринемо в історичний екскурс: бійці за незалежність попередніх поколінь, історія української державності.
Також поговоримо про книги – адже Олексій робив інтерв’ю з останніми бійцями УПА.
«Особисто для мене незалежність – це право бути собою, право визначати самостійно власний план життя, власний напрямок життя. Так можна розглядати і з точки зору конкретної людини, із точки зори зору етнічної спільноти, і з точки зору держави. Тому для нас колективно це право на самовизначення, можливість цього самовизначення. Це я вкладаю в поняття незалежність. Звісно, для того, щоб бути собою, визначати, якою мовою ми хочемо говорити, який в нас має бути державний устрій, що в нас зі структурою економіки, якщо хочете, і так далі, і так далі, щоби ніхто нам нічого не зміг тут нав’язати, а тим більше силою. Це і є незалежність», – каже Олексій Івашин.
Раніше на Телеканалі D1 Заслужена юристка України Марина Ставнійчук розповідала про права людини під час війни – на межі демократії та диктатури.
