Робота – це важливо. Але, як іноді це важко. Коли раптом накриває нестримне бажання повалятися довше в ліжку, до полудня неквапливо розпивати каву з круасанами, потім у чарівному тумані «нічогонероблення» займатися всякою необов’язковою нісенітницею – дивитися улюблений серіал, гуляти по парку, насолоджуючись співом птахів, ліниво гортати щось гостросюжетно-детективне. Тільки ось труба кличе! І ти, роблячи неймовірний подвиг в ім’я боргу та зарплати, стискаєш волю в кулак і виходиш на роботу. Станеться таке може з кожним і кожен по-своєму вирішує проблему. Як же з нею впорювались великі письменники?
Про це розповідає Телеканал D1.
Наприклад, Стівен Кінг встановив залізне правило, писати щодня по 10 сторінок, не відволікаючись на свята, їжу та інші дрібниці. Король Жахів не боїться труднощів, завдяки чому, власне, і став одним із найплодючіших письменників сучасності.
Жорж Санд щоденно творила до 11 ранку. Причому навіть якщо їй вдавалося закінчити роман о 10.40, вона не розслаблялася, а відразу починала писати наступний.
Трумен Капоте надходив кардинальніше, об’єднавши творчість із відпочинком. Він писав, не встаючи з дивана з цигаркою і філіжанкою кави, яка плавно переходила в келих хереса, за хересом слідував мартіні і так до кінця дня. Себе Капоте іронічно називав «горизонтальним автором».
Глибокодумний Джеймс Джойс навпаки творив з ірландською ґрунтовністю, відточуючи кожну фразу до досконалості. Іноді три речення, написані за день, були для нього удачею.
Шиллер не міг написати не рядки, якщо у нього на столі не лежала пара гнилих яблук.
Хемінгуей, який завжди вирізнявся гедонізмом, ставив перед собою менш складні завдання, і цілком обходився 500-ма словами на день, після чого з чистою совістю вдавався радощам життя.
Еміль Золя іноді був настільки не в робочому настрої, що йому доводилося прив’язувати себе до стільця, щоб почати роботу над новим романом.
Едгар По щоранку просиджував три години перед чистим аркушем паперу, навіть якщо його уява так і не народжувала жодного речення.
Лев Толстой вважав найкращим творчим аперитивом – нарубати дров.
Віктор Гюго чинив хитромудро, не залишаючи собі шлях до відступу. Він роздягався догола, віддавав свій одяг слузі і найсуворіше вимагав, не повертатися доки він не напише необхідну кількість сторінок.
Альфред Мюссе складав вірші при свічках за столом, накритим на двох. Другий прилад призначався його уявної коханої, яка ось-ось мала прийти і розділити з ним романтичну вечерю.
Дюма-батько писав лише на квадратних аркушах паперу. Коли такі були відсутні, його творчий процес починав буксувати. А ось його син для натхнення, просто повинен був п’ять разів щільно перекусити. Тільки після цього сита муза відвідувала його.
Отже, переймайте досвід у великих, адже від роботи все одно нікуди не втечеш.
Раніше Телеканал D1 повідомляв, як швейцарський юнак в пошуках Дракули влаштував справжній бойовик у Румунії.
