У Павлограді на Дніпропетровщині комунальники запрошують вандалів долучитися до видалення бур’янів із клумб.
Про це повідомляє Телеканал D1 з посиланням на пресслужбу КП “Затишне місто” Павлоградської міської ради.
Таку “пропозицію” павлоградські комунальники зробили вандалам після того, як побачили, що нещодавно висаджені в клумби квіти хтось вирвав і розкидав довкола.
“Поки одні згорблені, на неймовірній спеці, годинами вкладають свої сили та душу, щоб наше місто розквітало, інші — за кілька хвилин перекреслюють цю працю”, – зауважили у “Затишному місті”.
Наголосивши, що роботи на клумбах у комунальників зараз багато, а вандали, принаймні, у Павлограді, люди енергійні. Тож можуть долучитися до робіт, адже з виривання квітів користі немає, а от із видалення бур’янів – чимало.
Принагідно містян закликали не стояти осторонь, коли хтось нищить спільне майно. Натомість – зробити зауваження, зафіксувати дії на камеру, викликати поліцію. Бо ті, хто люблять руйнувати, роблять це тільки тоді, коли бачать мовчазну згоду перехожих.
Чому вандали отримують задоволення від руйнувань: думка ШІ
1. Швидкий гормональний “коктейль” (Дофамін та Адреналін)
Будь-яка заборонена дія, пов’язана з ризиком (особливо якщо потрібно діяти непомітно й швидко), викликає потужний прилив адреналіну. Коли акт руйнування завершується успішно (наприклад, вікно розбилося, стіна розмальована) і вандала не спіймали, мозок виділяє дофамін – гормон задоволення та винагороди. Для декого це стає способом втечі від нудьги чи сірої буденності.
2. Ілюзія сили та контролю
Часто на вандалізм ідуть люди, які почуваються безпорадно у власному житті – через проблеми в родині, навчанні, низький соціальний статус чи фінансові труднощі.
Коли людина руйнує міцний матеріальний об’єкт (цеглу, зупинку, ліхтар), вона миттєво бачить результат своїх дій. Це дає хибне, але дуже гостре відчуття власної сили: “Я нічого не вирішую в цьому житті, але я зміг це змінити/зламати”.
3. Емоційна розрядка (Катарсис)
Якщо людина накопичує в собі багато пригніченого гніву, образи чи тривоги, їй потрібен вихід. Фізичне руйнування чогось стає деструктивною формою психологічної розрядки. Спрямування агресії на неживі предмети здається вандалу “безпечнішим” безпечним виходом для емоцій, ніж прямий конфлікт із людьми.
4. Протест проти системи та приваблення уваги
Іноді руйнування — це спосіб заявити про себе.
-
Для підлітків це часто інструмент завоювання авторитету в групі однолітків (демонстрація “сміливості” та бунтарства).
-
У ширшому сенсі це може бути підсвідомий протест проти суспільства, влади чи правил, які людина вважає несправедливими. Оскільки її “голос” ніхто не чує, вона намагається зробити так, щоб помітили її дії.
5. “Ефект розбитих вікон”
Психологічно людині значно легше зважитися на руйнування там, де вже брудно, занедбано або щось зламано. Якщо простір виглядає нічийним, рівень внутрішньої відповідальності та емпатії різко падає, а бар’єр перед порушенням правил зникає.
Це явище вивчають багато років, і зазвичай за ним стоїть не “любов до зла”, а глибокі внутрішні дефіцити – брак уваги, самореалізації чи невміння справлятися зі своїми емоціями в конструктивний спосіб.
Раніше ми писали, що школярі влаштували погром у Ботсаду ДНУ у Дніпрі (Фото).
