У Кам’янському на Дніпропетровщині з 90-х років існує район-привид із закинутими недобудовами. Там немає жодної живої душі.
Про це повідомляє Телеканал D1 з посиланням на матеріали блогера Vasilevsky Urbex.
Район, а радше-ділянка привид загубилася у Романково – селищі у Кам’янському. Тут у 90-х роках планували збудувати окреме селище, але цьому так і не судилося статися.
Очікувалося, що це буде продовження вулиці Волочаєвської (зараз – Балкової), яке складатиметься з 11 провулків: 1-й Балковий, 2-й Балковий тощо.
Всього це місце налічує приблизно 80 будинків та ділянок під забудову разом. Десь будівництво майже завершено, а десь тільки вирито котлован.
Хто вирішив створити в Романково “селище в селищі”
За словами власника однієї з тутешніх недобудов Вадима Довженка, ця ініціатива належить колишньому директору Дніпровського металургійного комбінату Юрій Борисов (зараз – “Камет-Сталь”).
Цікаво, що, згідно з даними “Вікіпедії” останні роки свого життя він провів у російському санкт-петербурзі, а також був директором металургійного заводу у Донецькій області (1986—1990 рр).
Він запропонував співробітникам придбати або оформити кредит від підприємства терміном до 35 років, щоб звести на порожнечі житло.
“Поділу на “керівництво” і “робітників” не було. Кожному учаснику пропонували кілька варіантів будинків, які безпосередньо залежали від кількості кімнат – три, чотири, п’ять і 6-ти кімнатні будинки”, – йдеться у статті.
Єдина умова – на виборах президента України 1994 року віддати голос за певного кандидата. Подейкують, це Леонід Кравчук.
Людям обіцяли не просто будинки, а всю необхідну інфраструктуру для проживання в них.
Будівництво тривало майже рік, і коли все було готово на 90%… На президентських виборах переміг Леонід Кучма.
“Якщо оберуть Кучму, то я закінчую будівництво і їду, а якщо Кравчука, – я роблю все під 100%”, – нібито заявив перед цим Борисов на зборах.
Майбутні мешканці будинків поза тим купували меблі та готувалися до переїзду. Але все враз зупинилося.
Місто не стало брати забудови на баланс, оскільки вони, мовляв, належать заводу. І так частина Романково перетворилася на привида з пустими отворами для вікон і дверей.
На думку Вадима Довженка, цю територію цілком можливо відродити. Чоловік знає людей, які оселилися б тут, якби було проведено бодай світло.
А ще без житла зараз залишилося чимало українців. І вони б теж радо мешкали тут, але ж, звісно, не в порожній бетонній конструкції без “комуналки”.
