У Дніпрі на Вокзальній площі зібралися містяни, аби вшанувати біля хреста-меморіалу пам’ять українців, загиблих внаслідок Голодоморів і політичних репресій радянської влади.
Про це повідомляє Телеканал D1.
Дніпряни зібралися біля оновленого у 2021 році хреста, який встановили в пам’ять про українців, чиї життя забрали Голодомори та політичні репресії радянської влади.
Сьогодні, в четверту суботу листопада, такі заходи пройдуть по всій Україні. Кожна громада збереться у знаковому для себе місці.
На початку 20 століття Україна пережила три Голодомори: 1921-1923, 1932-1933, 1946-1947. Всі їх штучно створив режим СРСР.
За оцінками Міжнародної асоціації дослідників Голодомору-геноциду, у 1932-1933 рр. голодом закатували 10,5 мільйона безвинних українців.
Пані Віра, представниця Музею спротиву Голодомору у Дніпрі, певна, що про День пам’яті жертв Голодоморів і політичних репресій не забули й у тимчасово окупованому Луганську, звідки вона вимушено виїхала у 2014 році.
Жінці зателефонували й попередили, що має два дні на те, щоб залишити місто. У протилежному разі на неї чекатиме або “підвал”, або розправа.
“Наш обов’язок – пам’ятати. Адже пам’ять – це теж зброя проти зла і ненависті,” – наголосила вона.
Долучитися до пам’ятного заходу вирішила молодь і навіть найменші дніпряни.
Адже навіть ті, хто чули про голод і катування тільки з розповідей рідних, мусять пам’ятати про це і зробити все, аби одна з найбільших трагедій українського народу більше ніколи не повторилася.
Хоча споконвічний ворог, російська федерація, прямо зараз фізично й морально знущається і морить голодом полонених – військовослужбовців і цивільних громадян України.
Які не забажали існувати під її триколором.
Місцева мешканка Ольга народилася після війни і пережила Голодомор 1946-1947 рр. Пригадує, як доводилося їсти будь-що, зокрема бур’ян.
Але вижила всупереч усьому. І тепер сподівається, що жоден представник наступних поколінь українців ніколи не дізнається, як воно – голодувати. Чи то через політичний режим, чи то зубожіння.
Відео
Дніпрянина Миколу найбільше обурює те, що радянська влада не боялася торгувати продуктами харчування тоді, коли її власні громадяни були доведені до канібалізму.
А також розповів, що стоїть тут за батька – Миколу Олександровича – якому випали на долю не тільки голод, а й ув’язнення у таборах Мордовії.
Відео
Запалімо сьогодні свічку у вікні. Аби душі змучених голодом і тортурами відчували її тепло і знали, що пам’ять про них жива.
І кричимо про полонених, які переживають це прямо зараз у російських катівнях.
Раніше ми писали про те, як зробити свічку з того, що є під рукою: три найкращі способи.
