Інстаблогер-мільйонник Тетяна Коряк доєдналася до спілкування у прямому ефірі в програмі ЧАС БЛОГЕРА на D1.
Про людей Дніпра.
Я люблю Дніпро, ми всі тут одного духу. Я чула нещодавні новини, тож тримайтеся, все буде добре! Щодо людей, мені щастить, що на моєму шляху зустрічаються щирі та добрі люди. Я вважаю, що нічого такого роблю, але люди дякували, хотіли сфотографуватися, обійнятися. Тому Дніпро дуже позитивно в емоційному плані на мені сказався. Зараз ми вже в Ужгороді, у волонтерському центрі, тож будемо відправляти гуманітарні вантажі. І на Дніпро у тому числі, бо ми знаємо, що там дуже багато переселенців.
Про спілкування з дітьми в час війни.
У нас з Аміною все відбувається в ігровій формі. Ми намагаємося домовлятися. І я розумію, що дитині не поясниш — ось обстріл, паніка… Вона переймає нашу поведінку. І якщо я нервую, то вона теж нервує. Тому вона мій вчитель. Вона направляє, показує, як себе вести. Жодна дитині у світі не повинна бачити війну. І кожна мама має оберігати свою дитину від цього.
Про західну Україну.
Деякі говорять — чого ви понаїхали. Я посміхаюсь — люди поїхали від війни. Багато з них — з грошима. І вам дуже пощастило, що тут у вас живе інфраструктура і ви на цьому заробляєте. Так, багато людей поїхало без грошей, але на західній дуже багато добрих людей, я спілкувалася з дівчатами, і у них по 5-6 людей живуть у квартирах. Люди намагаються допомагати. Тут дуже багато волонтерів. Мені ніхто жодного разу нічого не сказав про мову, коли я розмовляла російською. Тому, я тільки з позитивної сторони відгукуюсь про наш народ. Ми всі дуже об’єдналися.
Про настрої.
Я оптиміст по життю, і намагаюся всіх підтримати. Я кажу — не дивлячись ні на що — посміхайтеся. Коли в людині залишається хоч краплина гумору — ця людина переможе самого запеклого ворога. Я в курсі, що відбудеться в нашій країні. І я розумію, що цей жах всюди. І я хочу, щоб мій блог був хоча б якоюсь віддушиною. Я намагаюся трошки людей відволікти. Ось така моя місія на цей момент.
Про майбутнє.
Я хочу сказати, що ми вже виграли цю війну. Тому що, мине зломлені, ми об’єдналися, як ніколи, ми вистоїмо, міста відбудуємо. Розуміємо, що не повернути тих, кого ми втратили. Ми щиро співчуваємо всім, хто втратив близьких. Та ми — єдині і непереможні! Слава Україні!
