Зйомки документальної стрічки відбувалися в Грузії, Бельгії та на лінії фронту на Запоріжжі. На презентації у Києві був присутній головний герой фільму – Заза Нануашвілі – засновник грузинського добровольчого підрозділу, що воює за Україну.
Журналіст Олег Манчура розповів, що стрічка та книга мають на меті, насамперед, віддати шану грузинським добровольцям, зокрема – тим, хто віддав життя за Україну, а таких героїв наразі вже понад 40. Загалом у лавах Сил оборони України воює понад 2,5 тисяч грузинів. Автори фільму побували на фронті у Запорізькій області – у розташуванні грузинського батальйону, зйомки також відбувалися в Грузії та Бельгії.
На презентація також був присутній Заза Нануашвілі – засновник грузинського національного батальйону у складі Інтернаціонального легіону Оборони України. Він – головний герой стрічки, через чию персональну історію розповідається історія грузинського добровольчого руху. Нануашвілі боронить Україну з 2014 року пліч-о-пліч із власним сином Вано. Спочатку колишній офіцер спецпризначення МВС Грузії керував невеликим добровольчим підрозділом, що розрісся у велику військову формацію.
“Спочатку мені довелося воювати разом з українцями – “западенцями”. Потім познайомився з грузинами. Адаптувався. Приєдналися старі друзі – однодумці з такими самими, як у мене, принципами, метою. Зараз у мене великий підрозділ, де воюють не лише грузини та українці, а й британці, американці, чилійці, перуанці, південноафриканці, поляки. Всі є окрім “русскіх”. “Хороші русскіє” – тільки в мішках”, – каже Заза Нануашвілі.
“Незважаючи на тривалу мілітарну співпрацю українців і грузинів, “Скріплені кров’ю” – це не тільки в військовому сенсі, – наголосив Олег Манчура. – “Скріплені кров’ю” – це Заза Нануашвілі та Олена Нануашвілі, українка. Це поєднання українських і грузинських родин. Я не маю статистики, але мені здається, що саме між нашими двома народами зараз найбільше змішаних сімей”.
Підрозділ Зази Нануашвілі базується в Дніпрі. Саме це місто з 2014 року і дотепер залишається важливим хабом для добровольчого і волонтерського руху, – додав журналіст.
“Якщо ми говоримо про Середньовіччя, то найбільшою громадою кавказькою в Україні була вірменська, осердя якої було у Львові. Зараз ми можемо говорити, що подібна історія відбувається з грузинами, а точкою збірки грузинської громади є Дніпро. Саме в Дніпрі відбувається гуртування грузинської громади, там є база грузинських добровольців, які йдуть на фронт”, – зазначив Олег Манчура.
Ще одна ілюстрація зв’язків між Україною та Грузією у фільмі – історія Заслуженої артистки України Оксани Петровської, директорки Дніпровського академічного театру імені Тараса Шевченка, що в минулому керувала Будинком культури в грузинському містечку Мзіс Ґулі, де її досі пам’ятають. Її син Олександр Петровський – український підприємець і меценат, президент міжнародного благодійного фонду “Солідарність”, – нині підтримує грузинську громаду в Дніпрі, а також забезпечує всім необхідним грузинських добровольців на фронті.
“У 2014 році в Дніпрі була заснована громадська організація “Грузинська душа – Картулі сулі”, що об’єднала грузинську громаду. Ініціатором цієї ідеї був Олександр Петровський. Щороку ми раніше мали можливість збиратися на День Грузії, на наші українські свята, святкували їх разом. Грузини Дніпра дуже допомагають сьогодні і військовим, і переселенцям. Хлопці хлібосольні – як і наші українці”, – розповіла віцепрезидентка МБФ “Солідарність” Яна Іванілова.
Два епізоди фільму “Скріплені кров’ю” найближчим часом будуть продемонстровані в ефірі загальнонаціональних українських телеканалів. У планах творців – також презентувати стрічку в Брюсселі, столиці Європейського Союзу. Книгу “Скріплені кров’ю” можна придбати в українських книгарнях.
