«Вода життя» не для москви: як різні країни винаходили міцний алкоголь, поки московія залишалася технологічним пустирем.
Про це у програмі “Колесо історії” на Телеканалі D1.
Міцні алкогольні напої – віскі (Ірландія, Шотландія), коньяк (провінція Шаранта, префектура Коньяк), сьотю (Японія), горілка (Польща, Україна) – виникли приблизно в один історичний період. Це пов’язано з розвитком методу дистиляції.
У період пізнього Середньовіччя та на початку Нового часу людство здійснило справжній технологічний прорив — освоїло масову дистиляцію (перегонку). Це був час, коли алхімічні експерименти з мідними кубами перетворилися на прикладну індустрію.
Британські острови (XIV–XV ст.): В Ірландії та Шотландії з’являється aqua vitae (гельською — uisce beatha), що стає пращуром класичного зернового віскі (перші офіційні згадки датовані 1405 роком в Ірландії та 1494 роком у Шотландії).
Польща та Україна (XV–XVI ст.): У Речі Посполитій та на українських землях у складі ВКЛ завдяки надлишкам зерна (жита) та розвитку фольваркового господарства масово викурюють «оковиту» та «горілку» (слово wódka вперше зафіксоване в польських судових актах 1405 року, а в XVI ст. стає масовим продуктом).
Франція (XVI ст.): У регіоні Шаранта винокури через проблеми з транспортуванням кислих вин винаходять подвійну дистиляцію у мідних аламбіках — так народжується майбутній коньяк та бренді. Коньяк — це виноградний дистилят, виробництво якого сформувалося навколо виноробства, перегонки вина та подальшої витримки.
Японія та Окінава (XIV–XVI ст.): На острові Окінава (Королівство Рюкю) з’являється аваморі, а згодом на Кюсю — сьотю, завдяки запозиченню технологій дистиляції та використанню грибка кодзі.
Поява міцного алкоголю у світі була синхронним цивілізаційним процесом, зумовленим розвитком науки про перегонку, доступністю сировини та потребами торгівлі.
Московія була занадто відсталою технологічно та не мала ресурсної бази (пшениця на московських землях не росте), щоб брати участь у цьому історичному процесі. Чому ж Московія не брала участі у цьому глобальному технологічному ривку? Відповідь криється у двох факторах: сировинному та інженерному.
- Сировинний тупик (клімат і ґрунти). Класична якісна пшениця та стабільні врожаї зернових у північних, болотистих і ризикованих землеробських районах навколо Москви в той період були недоступною розкішшю.
- Умови не дозволяли мати такі аграрні надлишки, які мали українські чорноземи або європейські житниці. Горілка та міцний алкоголь у Європі виростали з надлишків зерна та вина, яких у Московії просто не існувало для комерційного використання.
- Технологічна відсталість. У Московії до кінця XV століття взагалі не існувало власних металургійних та інженерних потужностей для створення складних герметичних мідних систем дистиляції (аламбіків, трубок-охолоджувачів, ректифікаційних елементів).
Як зазначав посол імператора Максиміліана Зигмунд фон Герберштайн у своїх «Записках про московитські справи» (1549 р.), технології та самі міцні дистиляти (aqua vitae) довгий час привозилися до Москви ззовні або виготовлялися іноземними та західноруськими майстрами, тоді як для простого люду діставалися жорсткі заборони.
Міф про «російську першість». Московія запізнилася з масовим винокурінням майже на століття порівняно з Європою та Україною.
Московія включилася в цей процес значно пізніше, запозичивши чужі технології та перетворивши алкоголь не на елемент культури чи витонченого експорту, а на жорсткий інструмент державного контролю та поповнення бюджету через «кабаки».
Раніше Телеканал D1 розповідав, як московія вкрала державні символи: назва, прапор, герб, гімн та території.
