Збірка поезії «Птахи не летять на схід». Про метафоричний зміст назви книги, створення поетичного літопису війни на основі реальних людських доль, а також про обставини написання першого твору цієї збірки від початку повномасштабного вторгнення.
У телемарафоні «Простір свободи» на Телеканалі D1 одна з найвідоміших поетес України та громадська діячка Юля Барва ділиться деталями підготовки до літньої презентації збірки поезій «Птахи не летять на схід» у Львові.
Особливу увагу приділяємо благодійній місії проєкту та спрямуванню коштів від продажу видання.
«Книга буде присвячена Україні, вона буде присвячена нашим військовим. Книга про нас з вами, про ті періоди життя, які ми проживали, про наші мрії до того, щоб війна вже нарешті ця закінчилась. Про жінок, які чекають своїх чоловіків з війни, про героїв, яких ми, на жаль, на превеликий жаль, вже втратили. Це буде така збірка поезії, яка, як для мене, взагалі навіть не просто книга, це як коротка історія України за цих чотири роки у віршах. Я дуже довго думала над назвою і розглядала різні варіанти. Я навіть думала назвати «Моя земля», чи «Моя країна», чи «Я – українка», чи щось таке, що пов’язано було з Україною. А потім почала думати, які метафори можна підібрати? В нас же ж війна у всієї Україні. Але тут схід в цій назві, це більше не про географію, а про те, що ці місця, та область України, вона болить найбільше, тому що тут і гинуть наші герої найбільше. Тут і йде лінія фронту. І потім в мене ще дуже багато є таких поезій, які я писала для військових, де вони, наприклад, були на якомусь завдані і жили на сході в якійсь хаті. Вони скидають фото тієї хати і там все розбомблено і вишня цвіте. Я багато поезій писала на таку тематику. Я думаю, ну, я ж про вишню чи дерева, які згоріли на сході не назву. Все. І тут чомусь птахи, от мені не виходило птахи, птахи. Я думаю: “Ну як я маю ж назвати цю книгу?” І тоді мені приходить: “Птахи не летять на схід”. Воно просто з’явилось в голові від того, що точка моя – це був схід», – розповідає поетеса.
