Акторка театру та кіно, ведуча та пародист Інна Приходько доєдналася до спілкування у прямому ефірі на D1.
Про прем’єру спектаклю у Львові.
У Львові ми вперше, це незвичайна вистава, чорна комедія, називається вона “Па Раша”, це означає — до побачення, раша, більше сюди ні ногою. Вистава 18+. Ми грали її на початку квітня у Києві, було два аншлаги, тому і вирішили 21 квітня зробити прем’єру і у Львові. Якщо запросять, то із задоволенням у Дніпро приїдемо. За основу вистави взяті усі відомі меми. А ідея належить одному з акторів виставі, це Володимир Гладкий. Це є інформаційна війна, і ми в цій виставі всю лють та ненависть показуємо до цих “сусідів”. Вистава складається з двох частин, я граю дружину рашистського солдата Ваньки, яка при чоловікові живе з коханцем. Все написано на реальних історій. Ну і чорний пакет фігурує.
Про вживання в роль.
Було неважко. Це той момент, коли всю лють туди вкладаєш. Єдине, що я кажу колегам — нам треба після кожної вистави ходити до церкви та сповідатися.
Про інформаційну війну.
Важливо її виграти, бо все те, про що вони говорять в своїх програмах, потрібно розвінчувати всі ці фейки. Треба боротися. І ми людям доводимо ще раз, хто вони є насправді. Я роблю пародії інколи, записую пародійні відео, спрямовані на боротьбу з їхніми новинами. Щоб ще раз показати людям, хто це. Точніше, що це.
Про провидицю Світлану та інші розважальні відео.
Місія одна — підтримувати бойовий дух українців. Важко психологічно тримати себе в руках, бо кожен день якісь новини, і хочеться трошки українців розрадити. І я знайшла такий спосіб. І коли люди пишуть вдячні коментарі — це мене надихає та стає тепло на душі.
Про творчу кіно-діяльність.
Сфера наша зараз на паузі. Не ті масштаби, не ті темпи, але починає відроджуватися. Хоча восени ми відзняли другий сезон серіалу “Скажені сусіди”. Знімали під час повітряних тривог, працювали під час блекаутів. Але в моєму житті з’явився театр, я увійшла вже в третю антрепризу.
Про творчий простір після перемоги України.
Звичайно війна накладе відбиток. Взяти наших бабусів і дідусів, скільки вони згадують ту війну. А ця війна… Вона дуже страшна. Ми будемо про це довго згадувати і психологічно відходити. Але я сподіваюсь, що мистецтво буде рятувати людей. Рятуватимуть комедійні вистави, легке кіно. Звісно, про війну багато кіно з’явиться. Зараз би я таке кіно не дивилася, а після — це буде нормально. Ми маємо пам’ятати, якою ціною перемога нам дісталася, а я вірю, що перемога вже скоро буде.
