Загибель на фронті Якова Ткаченка стала важкою втратою для громади Дніпра і всієї України. Жорстокій війні не вдалося потьмарити в ньому акторський талант, і він назавжди залишив свій слід в українському кіномистецтві. Але для найближчих Яків був передусім не актором і військовослужбовцем, а рідною людиною, біль по якій ніколи не вщухне.
Мати Якова Ткаченка Тамара Трохимівна та близька подруга Катерина Дробот розповіли про нього Телеканалу D1.
Як то кажуть, талановитих людей видно одразу. Спершу Яків мріяв стати медиком, як його мама Тамара Трохимівна, але згодом зрозумів, що акторство – це те, без чого не може жити.
Хоча, як ділиться пані Тамара, ще змалечку цікавився театром. І любив Україну. Тоді ніхто й гадки не мав, що ці дві любові колись боротимуться всередині нього за право бути єдиною.
Як і не чекав війну, яка прийшла перекреслити все нажите і все, що ще не втілилося. Яків усвідомлював, що серед камер він корисніший, ніж серед ворожих прицілів, та ніхто не народжується, щоб воювати.
І не зміг стояти осторонь. Тож його рішення піти на фронт хай стривожило близьких, але не здивувало.
Зрештою, в тому й парадокс війни: зупиняти її йдуть ті, хто були народжені для геть іншого. В чому її реаліям немає місця.
Яків ставив собі й оточуючим риторичне запитання: “Хто, як не я?”. І розумів, що чим скоріше настане Перемога, тим швидше він зможе повернутися до акторського життя з його силою-силенною текстів, гримом і репетиціями.
Як каже Катерина Дробот, близька подруга Якова Ткаченка, якщо рідні намагаються переконати, благають почекати, подумати, то друзі приймають будь-який вибір одне одного без заперечень і вмовлянь.
Пані Катерина допомагала Якову знімати кінопроби, вони разом читали сценарії і будували плани на майбутнє.
Загибель на війні, хай яка, безумовно, героїчна, навряд чи була в їхніх планах. Але Яків віддав своє життя за життя побратимів, що так само цінні, як і друзі.
Команда Телеканалу D1 поспілкувалася з найближчими жінками Якова Ткаченка у декількох знакових для нього місцях. Але саме тут – на Монастирському острові, на Дніпром – він заповів розвіяти свій прах.
Якщо війна таки візьме своє.
“Спаліть мене і розвійте над Дніпром”, – казав Яків Ткаченко.
Пані Тамара та пані Катерина не могли не виконати його заповіт. Тож тепер це місце стало для них джерелом болісних спогадів і неймовірної сили, адже людина, прах якої прийняв Дніпро, хотіла, аби вони мали цю силу.
Щоб вони могли наближати Перемогу, зустріти її і, головне – жити. А в цих тендітних жінках житиме й Яків Ткаченко.
Документальний фільм “Позивний “Артист” – історія, в якій також назавжди закарбується постать талановитого актора і хороброго воїна. Стрічка оповідає про те, як в одній людині з’єднуються війна і мистецтво одночасно, і як обидві ці частини жадають втілитися в реальність.
Стрічку створює EFpictures за участю каналу Д1, LTV pictures, за підтримки УКФ та 3ОШБр.
Медіапартнером проєкту є телеканал D1, який забезпечить телевізійне та цифрове поширення фільму.
Так українці через призму художнього і прекрасного побачать воєнне і жорстоке, про яке мусять знати, аби воно більше ніколи не повторилося.
Прем’єру очікують у листопаді 2025 року. Перші покази відбудуться у Дніпрі та Києві, а опісля фільм буде доступний до перегляду на онлайн-платформах і в етері Телеканалу D1.
#запідтримкиУКФ #телеканалD1 #3ОШБр #ТетянаЛазарева #EFpictures #ЯківТкаченко
Раніше ми писали про Позивний “Артист”. Яків Ткаченко: актор з Дніпра, який став героєм у реальності.
